Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №911/2139/19 від 03 серпня 2020 року.
Предметом спору є вимога про розірвання договору поставки, заявлена позивачем за первісним позовом до закінчення підготовчого засідання в уточненій позовній заяві від 03.02.2020 №100.
За приписами статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Позовна заява при первинному зверненні не містила вимоги про розірвання договору, отже позивачем за первісним позовом “уточненою” позовною заявою було змінено предмет позову. Водночас, “уточнена” позовна заява ґрунтується не на статті 666 ЦК України, яка передбачає правові наслідки невиконання продавцем обов`язку передати приналежності товару та документи, що стосуються товару (якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві), а на статті 651 ЦК України, яка визначає самостійні підстави для зміни або розірвання договору (у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом). Отже, підстава позову також була змінена, що свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову.
Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін. Частиною другою даної статті закріплено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) – на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог – до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Частиною третьою даної статті визначено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Верховний Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог, або заявлення “додаткових” позовних вимог і т.п.
Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
– подання іншого (ще одного) позову, чи
– збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
– об`єднання позовних вимог, чи
– зміну предмета або підстав позову.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що доповнення майнового позову немайновою вимогою про розірвання договору поставки не є збільшенням розміру позовних вимог. Оскільки, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Аргументи, викладені в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції погодився із тим, що позивач за первісним позовом не змінював відразу предмет і підставу позову не узгоджуються з постановою суду апеляційної інстанції. Оскільки, суд- апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу господарського суду Київської області без змін, погодився з висновками суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем заявлено нову позовну вимогу немайнового характеру, а саме про розірвання договору поставки.
Скаржник не надав касаційному суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій, що викладені в оскаржуваних ухвалі та постанові.
За наведених обставин касаційний суд вважає, що ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Позивач за первісним позовом не спростував висновків суду першої інстанції і апеляційного господарського суду, покладених в основу оскаржуваних ухвали та постанови, а також не довів неправильного застосування ними норм процесуального права як необхідної передумови для скасування ухвалених у справі судових рішень.
З огляду на зазначене касаційну скаргу позивача за первісним позовом необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову – без змін як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Ключові слова: Майновий спір, Касаційна скарга, Господарське судочинство, Судова практика, Верховний Суд, Немайнова вимога, Збільшення позовних вимог.
Write a comment: