ВС про те, коли можна стягнути моральну шкоду з Держпродспоживслужби

Так, відповідно до обставин справи № 815/2707/18 позивач 16.12.2017 придбав зимові черевики за ціною 1400 грн. в магазині. Документ про оплату не видавався. Купуючи товар, просив запропонувати йому якісний товар, тобто теплі та непромокаючі черевики. У січні 2018 року позивач уперше взув черевики та виявив їх недоліки (передня частина промокає). Відразу повідомив про це продавця, але той відмовився обміняти товар чи повернути гроші.

 

З метою захисту прав позивач двічі звертався до ГУ Держпродспоживслужби. Але жодні дії вчинені не були у зв’язку з недостатністю інформації щодо продавця.

Така бездіяльність стала підставою для позову про зобов’язання проведення перевірки і стягнення з ГУ моральної шкоди в сумі 200000,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що позивач у заяві обґрунтував причини неможливості зазначення певних даних щодо суб`єкта господарювання (продавця) та необхідність перевірки продавця.

В свою чергу, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області не вжило заходів, передбачених ст.3 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме не звернулось за погодженням до Державної регуляторної служби, а лише обмежилось констатацією неможливості оформити запит через відсутність можливості ідентифікувати продавця товару за наданими покупцем відомостями.

Суди дійшли висновку, що Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено право органу державного нагляду (контролю) повертати звернення фізичної особи-споживача з підстав неможливості ідентифікації суб`єкта господарювання, який порушив права споживача, а також у випадку ненадання фізичною особою документів, які підтверджують порушення.

Суди не знайшли підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав жодних доказів, які підтвердили б спричинення йому діями відповідача моральних страждань.

У касаційні скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального права. На думку позивача, суди взагалі не розглянути позовні вимоги по відшкодуванню моральної шкоди. За загальним правилом будь-яка неприємна подія тягне моральну шкоду. В деліктних зобов`язаннях діє презумпція вини, якщо вона не спростована, то це є підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Суди не взяли до уваги докази, які свідчать про заподіяння моральної шкоди, зокрема, й те, позивач залишився без взуття взимку, маючи як  джерело доходу лише одну пенсію. Позивач надав формулу розрахунку заявленої до відшкодування моральної шкоди.

 У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилався на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди. Вважає, що звернення відповідача було розглянуто належним чином. Відсутність повної інформації про продавця є підставою для відмови у наданні погодження на проведення перевірки.

Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області листом від 28.05.2019 №  4019/05/18 повідомило ОСОБА_1 про результати розгляду його звернення. Повідомлено, що після з`ясування найменування суб`єкта господарювання (продавця товару) встановлено, що у зазначеному місці господарську діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_3 . У зв`язку з цим, було направлено лист до Держспоживслужби для подальшого звернення до Мінекономрозвитку з метою отримання погодження на проведення позапланового заходу. Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області отримало доручення Держпродспоживслужби щодо проведення позапланового заходу. За результатами виїзду встановлено, що у павільйоні господарську діяльність здійснює фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на підставі договору суборенди, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 . Отже, здійснити перевірку  фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не виявилось можливим. Разом з тим, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 надавав пояснення за зверненням ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_4 розглянув питання щодо повернення коштів за черевики в розмірі 2000 грн., про що свідчить підпис ОСОБА_1 в заяві та про відсутність матеріальних та моральних претензій. Отже, вважається, що скарга розглянута Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області по суті.

Відносно відшкодування моральної шкоди суди дійшли висновку про відсутність доказів, які б підтверджували завдання позивачу моральної шкоди і свідчили про наявність причинно — наслідкового зв`язку між нібито допущеною бездіяльністю відповідача і тими наслідками, про які зазначено у позові.  Проте колегія суддів Верховного Суду з цим висновком не погоджується з огляду на наступне.

Так, що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивач зазнав негативних емоції, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Суд вважає, що з урахуванням вразливого стану позивача як інваліда, негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.

Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, Суд виходить з засад розумності та справедливості.

Зменшуючи визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, суди повинні наводити відповідні мотиви.

Суд бере до уваги, що відповідач двічі отримував звернення від позивача та двічі стверджував, що через відсутність інформації про найменування суб`єкта господарювання (продавця) не може виришіти заяву ОСОБА_1 .

Проте згодом відповідач все таки спромігся вчинити необхідні дії щодо з`ясування особи продавця та все таки здійснив перевірку продавця і той погодився повернути 2000 грн. Отже, обставини, на які покликався відповідач, не були реальними перешкодами для реалізації повноважень щодо захисту прав споживача ОСОБА_1 .

Водночас, Суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та погіршенням стану здоров`я позивача, тому ця обставина не може свідчити про завдання моральної шкоди відповідачем.

Суд бере до уваги також і те, що внаслідок втручання відповідача права споживача врешті-решт було захищено і кошти за неякісний товари йому повернуто. Отже, відповідач, хоч і з затримкою, але захистив права позивача як споживача.

З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що з огляду на обставини справи справедливим буде присудження відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 гривень.

Ключові слова: ВС, ВП, Верховний Суд, Велика Палата, Відшкодування шкоди, Моральна шкода, Держпродспоживслужба, стягнення.

Write a comment:

*

Your email address will not be published.

logo-footer