У справі № 420/239/20 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій протиправними, визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що на земельній ділянці приватного одноповерхового будинку відбулась подія, яка стала загрозою правам та інтересам громадян, а саме: будівельниками сусідньої ділянки, які відмовлялись називати свої дані, а також дані забудовника і замовника, безпідставно та незаконно зруйновано паркан, який огороджував домоволодіння позивача з метою подальшого заволодіння частини її території. У зв’язку з вчиненням вказаних незаконних дій забудовників, які посягали на права та інтереси мешканців будинку здійснено виклик поліції із заявою-повідомленням про вказану подію та клопотанням щодо реагування працівників поліції.
Однак, органами поліції виклик про подію на АДРЕСА_1 проігноровано, а працівники поліції на місце скоєння правопорушення не прибули взагалі, будь-яких заходів щодо запобігання вчиненню правопорушень, усунення загроз публічній безпеці, тощо, правоохоронці не здійснили.
Позивач просив суд визнати бездіяльність поліції протиправною та стягнути моральну шкоду. Останнє обґрунтував порушенням своїх прав, що призвело до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв’язків.
КАС зазначив, що людина та її права є найвищими цінностями.
Неналежне виконання органами влади своїх повноважень, що призвело до порушення прав, свідчить про невиконання державою головного обов’язку перед людиною – утверджувати та забезпечувати її права.
Адекватне відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, в такому випадку є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав не завжди є достатньою.
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб’єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції.
Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи.
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров’я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав психологічних страждань та розчарувань.
Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров’я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди.
З огляду на встановлені попередніми інстанціями обставини, колегія суддів вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що сам факт визнання судом порушення відповідачем прав позивача в даному випадку буде достатньою та справедливою сатисфакцією, при цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування компенсації моральної шкоди, що свідчить про невирішення питання щодо способу відновлення порушеного права.
Ключові слова: КАС, ВС, відшкодування шкоди, моральна шкода, Національна поліція, стягнення моральної шкоди, моральні страждання, немайнова шкода, душевні страждання, бездіяльність поліції, правоохоронний орган, орган правопорядку.
Write a comment: