Відповідного висновку ВС дійшов у справі № 718/2145/18 від 12.12.2019 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК України: при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник, не погоджуючись із вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26 березня 2019 року, подав апеляційну скаргу, в якій указував на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок суду першої інстанції, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 – закрити.
Захисник на обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував показання свідків, які не містять об`єктивних даних щодо факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованих злочинів, показання законного представника потерпілої, які суперечать висновкам експертиз, провів допит малолітньої потерпілої з порушенням вимог ст. 354 КПК України, послався на ряд доказів, які є недопустимими.
Однак суд апеляційної інстанції належним чином вищезазначених доводів апеляційної скарги захисника не перевірив, не навів переконливих мотивів для їх спростування та не зазначив підстав, через які залишив їх без задоволення.
Також суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 , послався на докази, надані стороною обвинувачення, фактично їх тільки перерахувавши, проте не надавши кожному з них оцінки з точку зору їхньої належності, допустимості та достатності.
Загалом з судового рішення залишилось не зрозумілим, що кожен із урахованих судом апеляційної інстанції доказів підтверджує чи спростовує у пред`явленому ОСОБА_1 обвинуваченні.
Крім того, суд апеляційної інстанції не навів переконливих доводів на спростування заяв сторони захисту про незаконне затримання ОСОБА_1 18 травня 2018 року та тримання його під вартою без рішення суду до 19 травня 2018 року, порушення в цей період його права на захист через незабезпечення захисником та відібрання речових доказів і біологічних зразків.
Суд апеляційної інстанції допустив суперечності у викладенні обставин, установлених судом першої інстанції, зазначивши про вступ ОСОБА_1 у насильницький природній статевий акт, однак залишивши поза увагою те, що суд першої інстанції цю частину обвинувачення виключив.
Також суд апеляційної інстанції взагалі не перевірив доводи сторони захисту про застосування до ОСОБА_1 жорстокого поводження працівниками поліції та невиконання протягом більше року постановленої з цього приводу слідчим суддею ухвали в порядку ст. 206 КПК України.
Така позиція суду апеляційної інстанції суперечить положенням національного законодавства, вимогам ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та висновкам ЄСПЛ, зробленим, зокрема, в справі «Євген Петренко проти України» від 29 січня 2015 року, про те, що коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, то це вимагає від держави проведення ефективного офіційного розслідування.
Поряд із цим, суд апеляційної інстанції жодним чином не спростував доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, з огляду на роз`яснення, викладені у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» № 5 від 30 травня 2008 року про те, що розпусні дії з потерпілою особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, вчинені безпосередньо перед її зґвалтуванням, насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом або статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, з урахуванням спрямованості умислу винної особи повністю охоплюються диспозиціями відповідних частин статей 152, 153, 155 КК України і додаткової кваліфікації за ст. 156 КК України не потребують.
Наведене свідчить про те, що ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу, з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, ретельно перевірити усі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
Тож, ВС постановив ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ключові слова: доказування, докази, кримінальне провадження, апеляційна скарга, апеляція, суд зобов’язаний надати вичерпну відповідь на всі доводи апеляційної скарги в разі залишення її без задоволення, Верховний Суд, справа № 718/2145/18, ухвала.
Write a comment: