Відшкодування судових витрат на адвоката: реалії й абсурди

Питання відшкодування судових витрат на адвоката є актуальним не лише для сторін, оскільки це їхні кошти, а й для самих адвокатів, бо це їхня репутація. І якщо запровадження “адвокатської монополії” багато хто сприйняв негативно, то зміни в процесуальних кодексах, які усунули всі ті граничні розміри й бар’єри, що були раніше й передбачили можливість повного відшкодування судових витрат на адвоката, було оцінено позитивно. Ба більше, оптимістично. Адже тепер з’явилась можливість отримати повне відшкодування.

Однак наразі з відшкодуванням витрат на адвоката не все так добре, як би цього хотілося. Суди, сторони та їхні адвокати, здається, живуть у різний час і часто по-різному сприймають й оцінюють вартість юридичних послуг і розмір витрат на професійну правничу допомогу, їх доцільність та обґрунтованість. Іноді доходить до абсурду, коли суди вираховують, скільки хвилин адвокат виступав у судовому засіданні, і зменшують розмір витрат, мотивуючи це тим, що участь представника в судовому засіданні суд не визнавав обов’язковою.

На що суди звертають увагу, у якому розмірі присуджують судові витрати та чи можливо домогтися повного відшкодування судових витрат на адвоката?

Критерії оцінки співмірності та обґрунтованості витрат і юридичних послуг

Процесуальні кодекси встановлюють умовні “орієнтири”, які суд має враховувати, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат на адвоката суд повинен урахувати таке: чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір цих витрат співмірним із складністю справи та складністю виконаних адвокатом робіт, витраченим адвокатом часом на виконання робіт та обсягом наданих послуг, ціною позову, значенням справи для сторони; поведінку сторін під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору; чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони та чи викликала справа публічний інтерес.

При цьому кодекси не визначають будь-яких критеріїв, за якими слід оцінювати складність справи й виконаних адвокатом робіт, співмірність витрат з обсягом виконаних робіт і часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт.

Подібна нечіткість й оціночність критеріїв призводить до того, що в одних випадках суди стягують сотні тисяч гривень витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, а в інших – або взагалі відмовляють у відшкодуванні витрат, або обмежуються стягненням доволі символічних сум.

У результаті найбільш поширена мотивація зменшення судами розміру витрат – неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом виконаних робіт (наданих послуг), ціною позову.

Тож як суди оцінюють співмірність і обґрунтованість витрат та на що вони звертають увагу?

Складність справи

Кодекси не кажуть, як оцінювати складність справи та що при цьому слід ураховувати. Тому на практиці суди по-різному підходять до визначення складності справи. Одні – звертають увагу на предмет спору й характер спірних правовідносин, інші – ураховують кількість учасників процесу, обставин, які підлягають з’ясуванню, доказів, які підлягають оцінці, обсяг поданих процесуальних документів. Іноді суди враховують загальну тривалість процесу, кількість судових засідань, відбувалися вони з викликом чи без виклику сторін.

Складність справи може бути обумовлена як суттю спору й характером спірних правовідносин (нестандартний спір, нетипові правовідносини), так і кількістю учасників, обсягом доказів, кількістю засідань. Проте лише кількість учасників чи засідань та значний обсяг документів і доказів не означає, що справа є складною.

У справі може брати участь багато учасників, бути призначена чимала кількість засідань, при цьому спір і справа можуть бути нескладними. Тому насамперед потрібно враховувати суть справи.

Складність виконаних робіт

Як і “складність справи”, цей критерій так само є оціночним і суб’єктивним, тож у кожному конкретному випадку суди його оцінюють на власний розсуд. Ураховують усе – від аналізу документів і законодавства до збору доказів, складання процесуальних документів, участі в судових засіданнях.

Аналіз документів і законодавства

Оцінюючи складність виконаних адвокатом робіт, суди іноді враховують кількість проаналізованих адвокатом документів. Особливо якщо кількість цих документів значна. Так, у справі №815/3146/18 апеляційний суд урахував те, що адвокат проаналізував понад тисячу документів (принаймні так адвокат указав у поданому детальному звіті про виконану роботу й надані послуги).

Водночас суди критично оцінюють аналіз адвокатом законодавства, зокрема аналіз законодавства на стадії апеляції чи касації, якщо доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалися й доводи скарги чи відзиву не відрізнялися від доводів позовної заяви, апеляційної скарги чи відзиву на них.

Так, у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 Верховний Суд указав, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об’єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

У справі №766/4994/18 апеляційний суд, незважаючи на те що адвокат і клієнт погодили фіксовану суму гонорару в договорі про надання правової допомоги, дійшов висновку, що заявлена вартість попереднього опрацювання матеріалів у справі й законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, є неспівмірною.

Підготовка процесуальних документів

Оцінюючи складність виконаних адвокатом робіт, суди звертають увагу на складені процесуальні документи.

Однак, як і в разі з оцінкою “складності справи”, складність підготовлених адвокатом документів суди зазвичай оцінюють за кількістю сторінок, вираховуючи кількість сторінок усіх документів, а не за змістом документів. Хоча іноді суди, буває, усе ж таки оцінюють зміст і якість підготовлених адвокатом документів.

Так, у справі №204/627/18 апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції, що обсяг указаних представником відповідача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів, є явно неспівмірними зі складністю виконаних ним робіт, наприклад, таких як підготовка клопотання про відкладення розгляду справи, на яку представник відповідача витратив одну годину, підготовка клопотання про продовження строку на надання відзиву – дві години, і свідчать про завищення вартості й часу, витраченого представником відповідача на виконання певних процесуальних дій.

В іншій справі (№910/2170/18) Верховний Суд зменшив розмір компенсації витрат на оплату вартості виконаної адвокатом роботи з підготовки відзиву на касаційну скаргу, зважаючи на те що зміст і доводи відзиву на касаційну скаргу були ідентичні доводам, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Водночас у справі №923/567/17 Верховний Суд надав оцінку змісту відзиву на касаційну скаргу й кількості сторінок і зменшив заявлений розмір витрат на підготовку відзиву на касаційну скаргу, мотивуючи це тим, що із шести сторінок відзиву на касаційну скаргу саме обґрунтування становить лише чотири сторінки.

Таким чином, складність підготовлених адвокатом процесуальних документів суди оцінюють не лише з огляду на їх кількість і обсяг (кількість сторінок), а й з урахуванням наведеного в них обґрунтування.

Підготовка простих клопотань (про відкладення розгляду справи, про продовження строку на надання відзиву тощо) не є і не може вважатися складною юридичною роботою. Однак це не означає, що підготовка окремих клопотань не може вимагати більш серйозного обґрунтування й більше часу на їх підготовку.

Час, витрачений на виконані роботи

Оцінюючи співмірність розміру здійснених стороною витрат із часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, особливо якщо договором про надання правової допомоги передбачено погодинну оплату послуг, суди враховують витрачений адвокатом час на виконання конкретного виду робіт, а саме: скільки часу адвокат витратив на юридичний аналіз, збір доказів, підготовку документів тощо. Крім того, суди оцінюють співмірність розміру зазнаних стороною витрат із часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, навіть у тому разі, якщо сторона й адвокат погодили фіксовану суму гонорару.

Варто зазначити, що кодекси вимагають від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, надання доказів щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, чи доказів на підтвердження того, що саме таку, а не іншу кількість часу фактично адвокат витратив на виконання робіт.

Ба більше, від сторони не вимагають наведення обґрунтування, чому саме таку кількість часу витратив адвокат на відповідні дії. Саме таку позицію висловив Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 р. у справі №823/2638/18 і від 20.12.2018 р. у справі №316/1923/16-а (2-а/316/41/17).

Проте, звісно, якщо адвокат кілька годин готував клопотання про ознайомлення з матеріалами справи чи про продовження строку, то, зрозуміло, суди “враховують” таку “ефективність” роботи адвоката.

Час, витрачений на підготовку процесуальних документів

Так, у вже згаданій справі №204/627/18 суд дійшов висновку, що витрачений представником час (одна година на підготовку клопотання про відкладення розгляду справи, дві години на підготовку клопотання про продовження строку на надання відзиву) є явно неспівмірним зі складністю виконаних ним робіт.

Час, витрачений на участь у судовому засіданні

Витрачений адвокатом час на візит до суду й участь у засіданні – одне з найбільш спірних питань.

Зрозуміло, аби взяти участь у судовому засіданні, адвокату необхідно прибути до суду. А щоб дістатися до суду, адвокату потрібно витратити певний час. Однак це не гарантує того, що засідання розпочнеться вчасно. Часом, щоб дочекатися свого засідання, адвокатам потрібно ще кілька годин зачекати в коридорах суду. Саме тому зазвичай у звітах адвокати вказують загальний час участі в судовому засіданні, включаючи час, витрачений на дорогу, очікування й фактичний час у судовому засіданні. Чи згодні із цим судді?

Час, витрачений на візит до суду

Оцінюючи співмірність здійснених стороною витрат на представництво адвокатом її інтересів у суді із часом, витраченим адвокатом на візит до суду й участь у засіданні, суди вдаються до дослідження журналів (протоколів) судових засідань і враховують указану в них тривалість засідання. При цьому суди вважають, що до відшкодування витрат належить ураховувати лише той час, який адвокат провів у засіданні.

Так, звісно, можна дійти й до абсурду – наприклад, вираховувати час виступу адвоката на засіданні. Хоча окремі суди до цього, здається, уже дійшли.

У справі №917/1071/18 апеляційний суд установив, що, згідно з протоколом судового засідання, тривалість судового засідання становила одну годину, з яких представник доповідав 4 хвилини під час надання пояснень у справі, 1 хвилину – під час дослідження доказів і 5 хвилин – під час судових дебатів, і тим самим зменшив заявлений стороною розмір витрат за участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Якщо участь представника суд не визнавав обов’язковою – такі витрати не відшкодовують

Дивними, на нашу думку, є також випадки, коли суди зазначають, що явку представника в судовому засіданні суд не визнавав обов’язковою, а тому адвокату не обов’язково було з’являтися до суду й брати участь у засіданні (додаткова постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 р. у справі № 906/567/18), або коли суди вказують, що адвокату не обов’язково було приїжджати до суду, оскільки адвокат міг скористатися своїм правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (додаткова постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2018 р. у справі № 906/175/18).

Обсяг виконаних робіт

З визначенням обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і оцінкою їх співмірності з розміром здійснених витрат питань зазвичай не виникає. Ба більше, суди вже напрацювали певні підходи до оцінки співмірності розміру витрат на правову допомогу з обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт.

Так, надаючи оцінку співмірності розміру витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, суди з’ясовують, які конкретно роботи (послуги) адвокат виконав (надав): аналіз документів, збір доказів, підготовка процесуальних документів, представництво інтересів у суді (участь у судових засіданнях).

При цьому суди враховують, чи передбачено договором виконання відповідних робіт (учинення відповідних дій), доцільність виконання певних робіт, чи дублювали вони одна одну, чи справляли вплив на перебіг розгляду справи та чи потребували спеціальних професійних навичок.

Учинення дій, не передбачених договором

Іноді на практиці спостерігаються випадки, коли суди відмовляють у відшкодуванні частини витрат на оплату виконаних адвокатом робіт, оскільки виконання таких робіт не передбачено договором.

Так, у справі №607/1219/18 суд дійшов висновку, що витрати за складання клопотань про притягнення адвоката опонента до відповідальності за зловживання процесуальними правами не підлягають відшкодуванню, оскільки це не входило до обов’язку адвоката за умовами укладеного ним договору про надання правової допомоги.

У постанові від 22.12.2018 р. у справі №826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов’язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Уважаємо, що такий формальний (обмежувальний) підхід є не зовсім правильним, оскільки надання правової допомоги клієнту не обмежується лише складанням процесуальних документів чи участю адвоката в судових засіданнях. Адвокат має право вчиняти також й інші дії, пов’язані з розглядом справи. Представляючи сторону в процесі, адвокат зобов’язаний діяти в інтересах клієнта та вчиняти процесуальні дії, які, зважаючи на його досвід і на його переконання, повинні вплинути на перебіг розгляду справи й допомогти клієнту виграти справу. Навпаки, суд мав би врахувати поведінку адвоката іншої сторони, якщо той зловживав процесуальними правами.

Якщо вартість послуг погоджено за певний обсяг робіт, але частину робіт не виконували

Якщо в договорі адвокатом і клієнтом погоджено фіксовану суму гонорару й визначено перелік послуг, які адвокат надаватиме клієнту у справі, проте певний вид послуг клієнту не було надано, то суд вираховує вартість таких послуг і зменшує розмір витрат. Наприклад, якщо в договорі передбачено, що вартість послуг включає в тому числі участь у судових засіданнях, однак справу суд розглянув у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, то суд зменшує розмір витрат на правову допомогу. На нашу думку, такий підхід є неправильним, якщо сторони погодили фіксований гонорар за ведення справи.

Доцільність виконання певних робіт

Неправильним, на нашу думку, є також зменшення судами розміру витрат на правову допомогу з посиланням на те, що деякі види робіт і кількість часу, витраченого на їх виконання, начебто викликають сумніви в їх достовірності, або деякі послуг не є доцільними, не справляли впливу на перебіг розгляду справи чи не потребували спеціальних професійних навичок, тоді як сторона надала докази на підтвердження виконання таких робіт. Стратегію захисту обирає сторона разом зі своїм адвокатом. Якщо сторона надала докази виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), то у суду не може бути жодних сумнівів щодо їх виконання чи доцільності.

Аналіз судової практики

У справі №910/23210/17 апеляційний суд, досліджуючи звіт про виконану роботу, зазначив, що адвокат здійснював аналіз судової практики, натомість, оскільки в процесуальному документі немає жодного посилання на будь-яке судове рішення як на судову практику, на переконання суду, ця робота не була необхідна й не була використана під час надання послуг клієнту. Отже, логіка суду проста: якщо в процесуальних документах немає посилання на судову практику, то витрати на аналіз судової практики не відшкодовують.

Вивчення ухвал суду у справі

Незважаючи на те що кожен, мабуть, хоч раз у суді чув від судді: “Представник, а ви читали ухвалу?” і на те, що, готуючись до засідання, читати ухвали так чи інакше потрібно, витрати на цей вид робіт, пов’язаний із підготовкою до розгляду справи, суди відшкодовують неохоче. Так, суди вважають, що витрати на такий вид робіт, як вивчення ухвал суду, можна не відшкодовувати, оскільки вивчення ухвали не може забирати багато часу.

Вартість юридичних послуг

І хоч кодекси від сторони, яка заявляє про відшкодування витрат, не вимагають пояснювати, чому вона обрала саме того, а не іншого адвоката, і доводити ринкову вартість замовлених нею юридичних послуг, проте на практиці сторона, яка програла спір і заперечує щодо розміру витрат, часто посилається на те, що заявник не надав документів на обґрунтування ринкової вартості послуг. Іноді такі питання виникають також і в суду.

У зв’язку із цим сторони, які заявляють про відшкодування витрат, і їхні адвокати часом змушені доводити, що вартість наданих юридичних послуг не є завищеною, а розмір погодинної ставки адвоката відповідає ринковим. Іноді, щоб довести це, сторони змушені надавати суду інформацію про проведені в Україні дослідження ринку юридичних послуг, розміру погодинних ставок, рейтингів юридичних фірм тощо.

Щодо цього Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15, зокрема, зазначив, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов’язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Ціна позову. Значення справи для сторони

Виникають також питання щодо оцінки судами співмірності розміру витрат із ціною (предметом) позову, значенням справи для сторони. Зрозуміло, що для кожного його справа є важлива й має певне значення, незалежно від того, майновий це спір чи немайновий. Для когось ціна позову має неабияке вирішальне значення, а для когось – результат вирішення немайнового спору може мати більше значення, аніж майновий спір.

Суди беруть до уваги й те, який відсоток від ціни позову становить заявлена до відшкодування сума судових витрат на правову допомогу адвоката. Часто суди вважають, що справедливим і співмірним є зменшення розміру на професійну правничу допомогу на 50 % від попередньо заявленої суми.

У справі №916/1320/18 апеляційний суд критично оцінив заявлену до відшкодування суму витрат на правову допомогу, оскільки сума витрат становила 37 % від ціни позову, і дійшов висновку, що, з огляду на критерій пропорційності й розумності, обґрунтованим є розмір витрат, який становить 10 % від ціни позову.

Тож, якщо сторона заявляє до відшкодування суму, яка не перевищує 50 тис. грн і становить приблизно 10 % від ціни позову (з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України”), суди визнають таку суму співмірною й обґрунтованою сумою для відшкодування витрат. Водночас у тих справах, де ціна позову сягає мільйонів гривень, суди чомусь цей критерій ураховують неохоче.

Щодо “впливу вирішення справи на репутацію сторони” і “публічного інтересу до справи”, то їх суди враховують зазвичай лише тоді, коли справа є резонансною або стороною у справі є публічна особа.

Витрати, не пов’язані з розглядом справи

Складання проекту договору про надання правової допомоги, підготовка довіреностей, ордерів, на підставі яких адвокат здійснює представництво інтересів сторони в суді, не є наданням правової допомоги.

Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, у справі №922/2300/18 суд установив, що на складання й комп’ютерний набір договору про надання правничої допомоги, а також на внесення поправок і доповнень до нього адвокат витратив 17 годин, що є абсурдним. Суд указав, що складання договору про надання професійної правничої допомоги не є наданням професійної правничої допомоги в судовій справі в розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Поведінка сторони під час розгляду справи

Кодекси передбачають, що в разі зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник унаслідок неправомірних дій сторони, суд може покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Часом суди звертають увагу на те, чи заявляла сторона завідомо безпідставні клопотання, відводи судді (колегії суддів), які було визнано необґрунтованими або залишено без розгляду, тощо. Однак наразі суди не надто охоче враховують цей критерій на практиці. Хоча прецеденти є.

Дії сторони щодо досудового вирішення спору й урегулювання спору мирним шляхом

Кодекси містять таку норму: під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору й урегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи. Ба більше, згідно з нормами КАС України, суд ураховує дії сторони щодо досудового вирішення спору, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов’язковим.

Суди критично оцінюють цей вид робіт й іноді навіть відмовляють у відшкодуванні витрат за ці роботи, мотивуючи тим, що роботи з досудового вирішення спору не пов’язані з розглядом справи в суді, не є витратами в судовій справі, отже не підлягають відшкодуванню поряд з іншими судовими витратами.

Посилання на практику ЄСПЛ

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суди “узяли собі за звичку” посилатися на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях посилається на ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і правило 602 Регламенту Європейського суду з прав людини.

Зменшуючи розмір судових витрат, суди часто посилаються й на рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, у якому зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

Однак, якщо застосування судами ст.41 Конвенції та практики ЄСПЛ у частині присудження потерпілій стороні справедливої сатисфакції внаслідок порушення її прав не викликає заперечень, то посилання судів на практику ЄСПЛ у частині, що стосується відшкодування витрат на адвокатів у цьому суді, є сумнівним, оскільки підходи до відшкодування судових витрат у ЄСПЛ і в українських судових процесах різняться.

Наприклад, у рішеннях ЄСПЛ умовою стягнення судових витрат зі сторони, що програла, є наявність факту їх сплати позивачем, тоді як процесуальні кодекси України передбачають відшкодування судових витрат як тих, які сторона сплатила, так і тих, які сторона має ще сплатити (підлягають сплаті).

Зменшення розміру витрат на адвоката

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі №922/619/18. Однак у багатьох випадках суди зменшують розмір витрат, незважаючи на відсутність такого клопотання.

ВИСНОВОК:
Процесуальне законодавство не містить чітких критеріїв, які суд має враховувати під час вирішення питання про відшкодування судових витрат на адвоката, а тому можна лише сподіватися, що касаційні суди сформулюють загальні підходи до оцінки судами співмірності й обґрунтованості розміру здійснених сторонами витрат, що дасть змогу сторонам добиватися повного відшкодування судових витрат.

Автори: Олег Качмар, Аліна Подолєва

Write a comment:

*

Your email address will not be published.

logo-footer