У справі №288/39/20 позивачка зазначила, що колишнє подружжя та малолітні сини проживають разом у будинку. Після розірвання шлюбу чоловік почав себе агресивно поводити стосовно неї та дітей, провокує сварки, вживає нецензурну лайку, наносив їй тілесні ушкодження.
У зв’язку з цим просила суд визначити місце проживання дітей з матір’ю.
КЦС ВС нагадав, що розірвання шлюбу між батьками не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків, яка досягла – за згодою батьків та дитини.
Якщо мати і батько, що проживають окремо, не домовились з ким буде проживати дитина, спір може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч. 1 ст. 161 СК).
При вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б якнайкращим інтересам дитини. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
КЦС зазначив, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із них.
Встановивши, що після розірвання шлюбу сторони продовжують проживати в одному будинку, тобто мають однакові належні матеріально-побутові умови, батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити належне доброзичливе спілкування з обома батьками, а також врахувавши думку малолітньої дитини, КЦС ВС дійшов висновку про визначення місця проживання дітей із матір’ю.
Ключові слова: сімейні спори, визначення місця проживання дитини, проживання батьків за однією адресою, вирішення спору про місце проживання дитини, вирішення питання виховання дитини.
Write a comment: