Истец обратился с иском к Харьковской таможни Государственной фискальной службы об отмене постановления по делу о нарушении таможенных правил.

В обоснование своих исковых требований указал, что Харьковской таможней ДФС было вынесено постановление по делу о нарушении таможенных правил, которым он признан виновным в совершении нарушений таможенных правил, предусмотренных ст.485 Таможенного кодекса Украины и наложен на ему наказание в виде штрафа в размере 300 процентов не уплаченной суммы таможенных платежей на сумму 1813329,45 грн.
Суд считает, что ответчиком  не доказан факт использования истцом транспортного средства: Toyota Land Cruiser, а так же соглашается что отчет об оценке является недопустимым доказательством полученным с нарушением установленной законодательством процедуры.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Дзержинський районноий суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретарів: Комлєва Д.В., Романової О.В.,

Тягунової Р.Ю.

за участю

позивача ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4

представників відповідача Гончар Н.М., Захарова А.О.,

Сукач Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківської митниці Державної Фіскально служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ: 01.06.2018 позивач звернувся з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 17.05.2018 Харківською митницею ДФС була винесена постанова в справі про порушення митних правил №0568/80700/18, якою його визнано винним у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 1813329,45 грн. Однак з даною постановою він не погоджується, вважає її незаконною з підстав порушення митницею процедури розгляду справи про порушення митних правил, які полягали у розгляді справи за його відсутності а також у порушенні норм матеріального права при її винесенні. Представник відповідача надав суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, з підстав, зазначених у видзиві.        В судовому засідання позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити, з підстав, зазначених у позові. Додатково пояснивши, що ОСОБА_2 багато років є кваліфікованим спеціалістом з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, зокрема марки Тойота. Позивач зазначив суду що ніколи не використовував легковий автомобіль марки TOYOTA в особистих цілях. Виконуючи обов’язки із ремонту він декілька разів надавав допомогу з приводу ремонту ходової частини зазначеного автомобілю. Позивач зазначив що має на праві власності фактично аналогічний автомобіль, марки Toyota Land Cruiser, що підтверджується технічним паспортом: серія НОМЕР_1 а отже абсолютно не мав необхідності використовувати інший фактично такий самий автомобіль. Представник відповідача Харківської митниці ДФС Гончар Н.М., Захарова А.О., Сукач Л.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Посилалась на те, що відповідачем було доведено факт користування транспортним засобом, а отже це є правомірною основою для накладення штрафу. Суд, вислухавши пояснення позивача та його представників, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного: Згідно ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Таким чином, справа про порушення митних правил підлягає розгляду в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте у випадку своєчасного її сповіщення про місце і час розгляду справи може бути розглянута за її відсутності, за умови відсутності клопотання про перенесення такого розгляду, а тому відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та/або її представника не є безумовною підставою для відкладення розгляду такої справи. З матеріалів справи та на підставі пояснень позивача вбачається, що позивач не був своєчасно повідомлений про місце і час розгляду справи про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил, оскільки підписи отримувача на поштових документах візуально не відповідають підпису позивача. Під час проведення відповідної перевірки відповідачем було встановлено, що згідно АСМО “Інспектор” транспортний засіб марки Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Литва) VIN НОМЕР_2 був ввезений на митну територію України через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Гоптівка-НЕхотєєвка» митого поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС громадянином Узбекестану ОСОБА_10 (ОСОБА_10). В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_10 (ОСОБА_10). Свідок пояснив що дійсно ввіз транспортний засіб Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Литва) VIN НОМЕР_2 на митну територію України. Свідок зазначив що використовував вказаний транспортний засіб та нікому не передавав право керування щодо нього. Автомобіль завжди використовувався виключно для задоволення особистих потреб свідка. В жодних інших цілях автомобіль не використовували. Позивача свідок бачив один раз як майстра з технічного обслуговування авто у станції технічного обслуговування до якої він звернувся для здійснення ремонту автомобілю. Жодних договорів щодо оренди, купівлі-продажу, тощо із позивачем щодо автомобілю не укладав. Положеннями ст.380 Митного кодексу встановлено термін, на який може бути тимчасово ввезено даний транспортний засіб. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. Згідно із пп.4, 25, 58 ч.1 ст.4 Митного кодексу України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України – це сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку. Митний режим – це комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Транспортні засоби – це транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі. Положеннями п.6 ч.1 ст.70 Митного кодексу України передбачено, що з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи запроваджуються митні режими, в тому числі тимчасове ввезення. Згідно із ч.1 ст.71 Митного кодексу України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. дВідповідно о ст.103 Митного кодексу України тимчасове ввезення – це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України визначено приписами ст.380 Митного кодексу України. Так, згідно із ч.ч.1, 4-6 ст.380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов’язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. У разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим відмови на користь держави чи знищення або руйнування. Таким чином, положеннями Митного кодексу України особою, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, визначено саме громадянина, яким було ввезено відповідний транспортний засіб на митну територію України. Також, Митним кодексом України передбачено, що транспортні засоби, ввезені у митному режимі «тимчасове ввезення», можуть використовуватися  лише з метою особистого користування і не можуть бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. Проте, приписами ст.109 Митного кодексу України встановлено можливість передачі права на тимчасове ввезення. Так, відповідно до ч.1 ст.109 Митного кодексу України за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов’язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення. Як  свідчать матеріали справи,   транспортний засіб Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Литва) VIN НОМЕР_2 було ввезено на митну територію України громадянином Узбекестану ОСОБА_10 (ОСОБА_10) в зоні діяльності через міжнародний пункт пропуску для автомобільного сполучення «Гоптівка-Нехотєєвка» митого поста «Щербаківка». Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які заяви позивача, якими останній бажає взяти на себе зобов’язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення. В матеріалах справи міститься копія технічного паспорту вищевказаного транспортного засобу серія НОМЕР_4, видане уповноваженими органами республіки Литва. Відповідно до зазначеного документу власником транспортного засобу є ОСОБА_10. Позивач обґрунтовано зазначив в судовому засіданні що не має юридичного відношення до легкого автомобілю Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Литва) VIN НОМЕР_2, не є його власником або користувачем. Таким чином, право власності, в тому числі право користування, володіння або розпорядження, позивача на вищевказаний транспортний засіб не підтверджено наявними у матеріалах справи належними доказами. Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Згідно зі ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ст.318 Цивільного кодексу України суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом. Положеннями ст.2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі – особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Таким чином, усі суб’єкти права власності, в тому числі як громадяни України, так і іноземці чи особи без громадянства, є рівними перед законом. В той же час, право власності особи на певне майно має бути підтвердженим належним чином. Право власності, в тому числі право розпорядження, позивача на вищевказаний транспортний засіб не підтверджено наявними у матеріалах справи належними доказами. Також заслуговують на увагу твердження позивача щодо того, що звіт №003/18 виконаний фізичною особою-підприємцем Р.В.Москаленко є недопустим доказом в розумінні статті 74 КАС України, оскільки отриманий із порушення процедури, регламентованої чинним законодавством України. Аналізуючи звіт Р.В.Москаленко суд приходить до висновку що його складення відбулося без фактичного огляду транспортного засобу: Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Литва) VIN НОМЕР_2.Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки» – оцінка проводилась без огляду та без рішення органів який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки Відповідно до звіту №003/18 про визначення середньої ринкової вартості колісного транспортного засобу вартість складає 353 141 грн 59 коп. Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “RuizTorija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов’язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв’язку з якими було надано такі пільги, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил є: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ’єктивність або неповнота провадження у справі або необ’єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду. Згідно до статті 530 МК Українизаконність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а постанови центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, – судом у зв’язку з поданням адміністративного позову або в порядку контролю. За результатами перевірки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що проводив перевірку, приймає одне з таких рішень: 1) про залишення постанови без змін, а скарги – без задоволення; 2) про скасування постанови і надіслання справи на новий розгляд; 3) про скасування постанови та закриття справи; 4) про зміну виду адміністративного стягнення в межах відповідальності, передбаченої за відповідне порушення митних правил, з тим, однак, щоб це стягнення не було посилено. Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено факт використання позивачем транспортного засобу: Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3 (країна реєстрації Литва) VIN НОМЕР_2. Позивач не є власником, не є декларантом, не є користувачем вказаного транспортного засобу. Позивач має у власності аналогічній транспортний засіб на українській реєстрації. Жодних документів які би видавалися позивачу для користування автомобілем в особистих цілях, наприклад довіреність, договір оренди, тощо – суду надано не було. Пояснення свідка ОСОБА_10 (ОСОБА_10) та докази щодо виконання праці позивача як майстра з СТО також спростовують доводи відповідача про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. Суд погоджується що звіт про оцінку є недопустимим доказом отриманим із порушенням встановленої законодавством процедури. Суд також приходить до висновку що позивач безпідставно недопущений до участі в розгляді справи та його право на участь в процесі було обмежено. Отже, винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 є протиправною, винесеною зокрема із порушенням приписів ст. 526 МК України. Відповідно ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові №689/1980/16-а від 01 жовтня 2018 року. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4777139246 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківської митниці Державної Фіскально служби про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити. Скасувати постанову №0568/80700/18 від 17.05.2018 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 1813329 (один мільйон вісімсот тринадцять тисяч триста двадцять дев’ять) 45 грн, передбачене ст.485 Митного кодексу України. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, за ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України – закрити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України. Суддя                                   І. В. Семіряд
CategoryНовости
Write a comment:

Your email address will not be published.

logo-footer