У справі № 433/383/19 від 05 серпня 2020 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі дійшов до висновку, що в разі, коли керівник отримав зарплату за працівницю очолюваної ним установи, виконавши при цьому покладені на неї обов’язки, він допустив зловживання службовим становищем, яке, проте, не містить корисливого мотиву і не спричинило матеріальної шкоди.
У такому разі в діянні керівника немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.
У частині 2 ст. 191 КК встановлена відповідальність тільки за умисне привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діянні особи тільки прямого умислу, корисливих мотивів та відповідної мети.
Обов`язковими суб`єктивними ознаками заволодіння майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем є корисливий мотив – спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корислива мета – збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винуватий.
Колегія суддів погодилась із судами попередніх інстанцій, що надані стороною обвинувачення докази всупереч доводам прокурора не доводять поза розумним сумнівом наявності у діях ОСОБА_1 прямого умислу, корисливого мотиву та корисливої мети на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Так, за вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК.
Таким чином, ВС ухвалив: вирок Білокуракинського районного суду Луганської області від 09 серпня 2019 року та ухвалу Луганського апеляційного суду від 20 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції – без задоволення.
Write a comment: