ВС розглянув касаційну скаргу прокурорана ухвалу апеляційного суду від 26 вересня 2019 року. Місцевий суд ухвалою від 19 вересня 2019 року застосований стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовживдо 17 листопада 2019 року включно із застосуванням застави. Непогоджуючись із вищевказаним рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу.
Апеляційний суд ухвалою від 26 вересня 2019 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на вказану ухвалу суду першої інстанції та повернув апеляційну скаргу.У касаційній скарзі прокурор, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розглядусуді апеляційної інстанції. Вважає, що ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржено в апеляційному порядку, а тому апеляційний суд безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження, обмеживши його право на апеляційний перегляд судового рішення.
Колегія суддів ВС оскаржуванерішення апеляційного суду залишила беззміни, зазначивши таке. Як убачається з матеріалів провадження,апеляційний суд ухвалою від 26 вересня2019року відмовив у відкритті апеляційного провадження заапеляційною скаргою прокурора на ухвалу суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою та повернув апеляційну скаргуу зв’язку з тим, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має права на оскарження ухвали суду пропродовження строку тримання під вартою під час судового провадження, та дійшов висновку про необхідність повернення вказаної скарги.
КСУу рішенні №-4 р/2019 від 13червня2019року визнав неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання особи під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Тобто з моменту прийняття рішення КСУ скасовано обмеження на окреме оскарження ухвалпро продовження строку тримання особи під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції.КСУ сформулював юридичну позицію, згідно з якою положення статей1, 3, 8, 21, 29, ч.1 ст.55 Конституції Українигарантують особі, право на свободу та особисту недоторканність якої обмежено рішенням суду у кримінальному судочинстві, судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку судових рішень щодо обмеження її конституційного права на свободу таособисту недоторканність до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, окреме апеляційне оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті на підставірішення КСУ спрямоване на забезпечення обвинуваченому, конституційне право насвободу якого обмежено шляхом продовження строку тримання під вартоюна підставі ухвали суду, ефективного судового захисту шляхом перевірки судом апеляційної інстанції законності цієї ухвали. Адже за результатами апеляційногоперегляду в разі незаконного позбавлення волі право особи може бути повністю або частково поновлено судом апеляційної інстанції.
Наведене вище свідчить, що КСУ розширив права обвинуваченого на апеляційне оскарження ухвали, якою обмежено йогоправо на свободу, а не наділив і не мав на меті наділити прокурора таким правом, оскільки оскарження прокурором ухвали про продовження строку тримання під вартою може призвести до погіршення становища обвинуваченого.Отже, зарішенням КСУ від 13 червня 2019 року №4-р/2019 право на окреме оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою довирішення справи по суті має лише особа, чиє право обмежено, – обвинувачений, його захисник, законний представник; інші учасники судового провадження, утому числі і прокурор, не мають права подавати апеляційну скаргу на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою до вирішення справи по суті.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі №344/13061/16-к(провадження №51-6352км19) можна ознайомитися за посиланням
Write a comment: