Практика Верховного Суду стосовно документів які підтверджують попередні судимості обвинуваченого та окремі риси його характеру, долучені до матеріалів справи лише як такі, що характеризують особу обвинуваченого і не підтверджують його винуватості увчиненні злочину, не є доказами у кримінальному провадженні

   02 квітня 2020 року ВС розглянув касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок місцевого суду від 09 жовтня 2019 року та вирок апеляційного суду від 18грудня 2019року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК.У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Серед іншого,зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на порушення судом першої інстанції щодо допустимості доказів відповідно до ст.88КПК , наданих прокурором під час проведення засідання у порядку ч. 3 ст.349КПК. Колегія суддів ВС судові рішення, що оскаржу валися,залишила без зміни, мотивуючи своє рішення таким.

   Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердив обставини, викладені в обвинуваченні, та погодився на розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст.349КПК. При цьому суд переконався у правильності розуміння ОСОБОЮ_1 змісту обвинувачення, у добровільності його позиції, а також роз’яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Крім того, уданому судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 349 КПК було визнано недоцільним дослідження письмових доказів, допиту свідків та потерпілої і вирішено допитати обвинуваченого та вивчити характеризуючи матеріали щодо нього. Прокурором були надані суду документи, що характеризують ОСОБУ_1, у тому числі і вироки судів, які підтверджують попередні судимості останнього.

   Вказані документи були вивчені, оцінені та долучені до матеріалів провадження як такі, що характеризують особу обвинуваченого та не подавалися прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК. А тому доводи сторони захисту щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 88 КПКта долучення судом недопустимих доказів є безпідставними.Таким чином, апеляційний суд дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК при розгляді поданої прокурором апеляційної скарги, а ухвалений вапеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам статей 374, 420 КПК.

 Детальніше з текстом постанови Верховного Суду справі № 296/7366/19 можна ознайомитися за посиланням