Верховний Суд України в постанові від 12 жовтня 2017 року (справа № 757/49263/15-к) зробив правовий висновок про те, що в разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена кримінальними процесуальними нормами, до яких відсилають положення частини третьої статті 309 КПК, суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці її законності, посилаючись на приписи частини четвертої статті 399 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі пункту 17 частини першої статті 7 та частини першої статті 24 КПК, які його гарантують, з огляду на положення частини шостої статті 9 КПК, яка встановлює, що у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК.
У своїй постанові від 23 травня 2018 року (№ 13-16сво18) Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком Верховного Суду України.
Оскільки можливості постановлення слідчим суддею ухвали про надання (забезпечення) потерпілому дозволу на тимчасовий доступ до документів не передбачено КПК, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали.
Таким чином, Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 05 лютого 2018 року, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 січня 2018 року про надання (забезпечення) потерпілому дозволу на тимчасовий доступ до документів, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право, зокрема, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження; подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду; заявляти відводи та клопотання; а також користуватися іншими правами, передбаченими КПК.
Отже, потерпілий не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, оскільки під час досудового розслідування він не є стороною кримінального провадження, а слідчий суддя відповідно не має права надавати такий дозвіл.
Водночас потерпілий має право ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей і документів перед слідчим або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст. 220 КПК.
У випадках, передбачених ст.338 і ст.340 КПК, потерпілий є стороною кримінального провадження і користується всіма правами сторони обвинувачення лише під час судового розгляду.
Отже, потерпілий не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, оскільки під час досудового розслідування він не є стороною кримінального провадження, а слідчий суддя, відповідно, не має права надавати такий дозвіл.
Водночас потерпілий має право ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей і документів перед слідчим або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому ст.220 КПК.
З повним текстом Постанови можна ознайомитися за посиланням
Write a comment: