Нормами статті 16 Цивільного кодексу України кожному гарантовано право на звернення до суду за захистом своїх порушених цивільних прав та інтересів.

Натомість трапляються випадки коли особа, чиї права порушено, не може звернутись до суду із позовом оскільки не має можливості сплатити судовий збір за подання позовної заяви або іншого процесуального документу за подання якого Законом України «Про судовий збір» визначено обов’язковість сплати судового збору.

З метою реалізації права на захист своїх інтересів, визначеного Цивільним кодексом України, законодавцем суду надано право на відстрочення та розстрочення судових витрат, зокрема судового збору, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати (ст. 136 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому норми названої статті в якості підстав для прийняття судом такого рішення визначають незадовільний майновий стан сторони.

У даній справі стороною у справі до Касаційного цивільного суду було подано касаційну скаргу, яку ухвалою КЦС було залишено без руху у зв’язку із несплатою судового збору.

Усуваючи недоліки стороною до суду було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору до якого було додано довідки Державної фіскальної служби України про відсутність у сторони доходу за минулий рік та перший квартал поточного року.

Вказане клопотання судом було задоволене.

Задовольняючи клопотання КЦС зазначив, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

За нормами п. 1 ч. 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача – фізичної особи за попередній календарний рік.

Частиною другої цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету у суду є усі підстави для задоволення вказаного вище клопотання.

Ключові слова: судовий збір; несплата судового збору.

CategoryНовости
Write a comment:

*

Your email address will not be published.

logo-footer