​​Нова позиція ВС стосовно строків оскарження податкових повідомлень-рішень після адміноскарження

Так у справі № 640/20468/18 питання додержання позивачем строку звернення до суду із позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення було, серед іншого, спірним у справі, яку переглянув у касаційному порядку Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Суди попередніх інстанцій залишили без розгляду позовну заяву фізичної особи – підприємця до Головного управління Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень щодо податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов’язання за платежем та застосовано штрафні санкції. Свої висновки суди мотивували тим, що позивач пропустив строк звернення до суду та не навів поважних для цього причин.

 

 

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 викладено висновок про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. Таке формулювання, на переконання скаржника, а також відступ від раніше сформованих позицій Верховного Суду щодо більш тривалих строків звернення до суду, свідчить, що на час початку перебігу строку звернення до суду для позивача приписи пункту 56.19 статті 56 ПК України повинні застосовуватися з урахуванням приписів пункту 56.21 статті 56 ПК України, відповідно до якого, якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, правомірним презюмується рішення на користь платника податків. Саме така позиція була відображена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2011 року № 1935/11/13-11. Водночас, на переконання скаржника, суд першої інстанції не врахував, що у справі № 640/20468/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо рішень контролюючого органу, не пов`язаних з нарахуванням грошових зобов`язань.

Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, відмовивши позивачеві у задоволенні касаційної скарги.

Судова палата КАС ВС відступила від позиції про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі № 2540/2576/18, у якій визначено, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, яке оскаржено.

Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Зазначене обґрунтовується, зокрема, обов`язком сплатити визначені контролюючим органом грошові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України). У разі оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку грошові зобов`язання вважаються неузгодженими до набрання законної сили відповідним рішенням суду (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

 

Водночас пункт 56.19 статті 56 ПК України прямо встановлює строк для звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання, і цей строк становить один місяць від наступного дня після закінчення процедури адміністративного оскарження.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що колізія між нормами пунктів 56.18 і 56.19 статті 56 ПК України відсутня, оскільки вони не припускають множинного трактування прав платників податків.

Водночас Верховний Суд в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 вже висловлював позицію про те, що застосування скорочених строків звернення до суду при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах у порівнянні з такими строками в інших публічних правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та в діяльності суб`єктів владних повноважень — контролюючих органів, що кореспондується зі встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку та оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів у межах процедури адміністративного оскарження, тоді як скорочені строки забезпечують досягнення цієї мети та завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі судової палати у цій справі відступає від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

 

Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов’язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

 

 

 

Ключові слова: адміністративне оскарження, верховний суд, касаційна інстанція, строки оскарження, касаційна скарга, постанова ВС.

Write a comment:

*

Your email address will not be published.

logo-footer