Трудові спори

Трудові суперечки  – це неврегульовані внаслідок безпосередніх переговорів розбіжності між працівником (колективом працівників) та роботодавцем щодо застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці.

Моментом виникнення індивідуального трудового спору є звернення із заявою до відповідного органу, який розглядає трудові спори.

Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту , коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки отримав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог та ухвалив рішення про незгоду з рішенням або уповноваженого ним органу (представника), або коли строки розгляду вимог, передбачених Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло (ст. 6 Закону України “Про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”).

Класифікувати трудові суперечки можна з суб’єктами, змістом, характером та порядком розгляду (підвідомчості).

По суб’єктам розрізняють: індивідуальні та колективні трудові суперечки.

Якщо суб’єктами індивідуальних трудових спорів є працівник та роботодавець, то суб’єктами колективних трудових спорів є:

•  на виробничому рівні – наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації або їх структурні підрозділи або профспілкова та інше уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства або уповноважений ним орган чи представник;
•  на галузевому, територіальних рівнях – наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї чи кількох галузей (професій), або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об’єднання чи інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об’єднання власників чи уповноважені ними органи чи представники;
•  на національному рівні – наймані працівники однієї чи кількох галузей (професій) чи профспілки чи їх об’єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об’єднання власників чи уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України.

Індивідуальні трудові спори щодо застосування чинного законодавства про працю вирішуються у порядку, передбаченому ст. 15 КзпПр “Індивідуальні трудові суперечки”.

За ознакою підвідомчості можна виділити три види порядку розгляду індивідуальних трудових спорів:

Загальний порядок, згідно з яким трудова суперечка послідовно розглядається в Комісії з трудових спорів (КТС) та в суді (ст. 221 КЗпП). Розгляд одних суперечок може закінчитися у комісії, якщо сторони не оскаржать її вирішення та суперечка буде перенесена до суду. В інших випадках кожна сторона має право звернутися до суду у зв’язку з незгодою з рішенням КТС. При цьому слід пам’ятати, що Конституція України передбачила право кожного громадянина звертатися до суду за захистом порушеного права. Тому працівник має право вибору органу, куди йому можна звертатися за захистом порушених трудових прав: до комісії з трудових спорів чи суду.

Судовий порядок, яким трудовий спір безпосередньо розглядається лише судом (ст. 55, 124 Конституції, ст. 232 КзпПр).

Особливий порядок, що передбачає особливості розгляду трудових спорів окремих категорій працівників (суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини) (ст. 222 КЗпП).

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, колективна трудова суперечка (конфлікт) – це  розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо:

•  встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
•  укладання чи зміни колективного договору, угоди;
•  виконання колективного договору, угоди чи окремих їх положень;
•  невиконання вимог законодавства про працю. Колективні трудові суперечки вирішуються за допомогою примирної процедури, які охоплюють розгляд його примирючою комісією та (або) трудовим арбітражем. У примирливій процедурі можуть брати участь незалежні посередники та Національна служба посередництва та примирення. У разі, коли примирної процедури не призвели до вирішення колективної трудової суперечки, працівники можуть вдатися до страйку.

У рамках трудового права наші юристи здійснюють представництво інтересів у суді у таких справах:

• Спори про стягнення заробітної плати, інших виплат (вихідна допомога, відпускні, відрядження)
• суперечки про відновлення на роботі;
• суперечки про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.