Право на утримання одного з подружжя: детальний розбір 

Матеріальна підтримка між чоловіком і дружиною є однією з фундаментальних складових сімейного життя, закріпленою на законодавчому рівні. Питання взаємного утримання не втрачає своєї актуальності як під час перебування у шлюбі, так і після його офіційного розірвання. Законодавство України чітко встановлює права та обов’язки подружжя щодо надання такої допомоги, визначає коло осіб, які мають на неї право, конкретні випадки, в яких воно надається, а також законні способи реалізації цього права. 

✅ Головна думка: Взаємний обов’язок подружжя підтримувати один одного матеріально є безумовним правилом, а право на утримання (аліменти) виникає у непрацездатного та потребуючого з подружжя, за умови здатності другого з подружжя надати таку допомогу.

Умови виникнення права на утримання: Норми СК 

Відповідно до імперативних положень статті 75 Сімейного кодексу України (далі – СК), дружина та чоловік зобов’язані матеріально підтримувати один одного. Це правило діє як у зареєстрованому шлюбі, так і в ряді випадків після його розірвання.

Право на утримання (аліменти) безпосередньо виникає у того з подружжя, хто відповідає наступним критеріям одночасно:
1. Непрацездатність: Непрацездатним вважається той із подружжя, хто досяг встановленого законом пенсійного віку або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
2. Потреба матеріальної допомоги: Особа об’єктивно потребує додаткових коштів для забезпечення життєдіяльності.
3. Спроможність другого з подружжя: Другий із подружжя повинен мати можливість надавати матеріальну допомогу, не ставлячи себе у скрутне матеріальне становище.

Не має права на утримання той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного кримінального правопорушення, за умови, що цей факт встановлено судом. Водночас, той із подружжя, хто став непрацездатним через протиправну поведінку другого з подружжя, має право на утримання незалежно від свого права на відшкодування шкоди згідно з Цивільним кодексом України.

Крім того, стаття 90 СК встановлює безумовний взаємний обов’язок подружжя брати участь у витратах, пов’язаних із хворобою або каліцтвом другого з подружжя.

Право на утримання після розірвання шлюбу

• Збереження права, що виникло: Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час спільного проживання.
• Непрацездатність у межах року: Колишній чоловік або дружина мають право на утримання, якщо вони стали непрацездатними до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, потребують матеріальної допомоги, а колишній чоловік/дружина можуть її надати.
• Інвалідність внаслідок протиправних дій: Право на утримання зберігається за особою, яка стала особою з інвалідністю навіть після спливу року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність стала результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка/колишньої дружини під час шлюбу.
• Наближення пенсійного віку: Якщо на момент розірвання шлюбу жінці або чоловікові залишилося не більш як п’ять років до досягнення встановленого законом пенсійного віку, вона або він матимуть право на утримання після досягнення цього віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років.
• Домашнє господарство та діти: Якщо через виховання дитини, ведення домашнього господарства, піклування про членів сім’ї або хворобу один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати та зайняти посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу, навіть будучи працездатним, за умови потреби матеріальної допомоги та здатності другого колишнього з подружжя надати її. Це право діє протягом трьох років від дня розірвання шлюбу (стаття 76 СК).

Способи реалізації права на утримання

Реалізація права на утримання може відбуватися двома основними способами, кожен з яких має свої юридичні особливості.

1. За домовленістю подружжя:
Утримання може надаватися у натуральній або грошовій формі за згодою сторін. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, де визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Такий договір підлягає обов’язковому письмовому оформленню та нотаріальному посвідченню. У разі невиконання обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (статті 77, 78 СК).

2. За рішенням суду:
Аліменти присуджуються, як правило, у грошовій формі та сплачуються щомісячно. За рішенням суду аліменти присуджуються від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів, але не міг їх одержати через ухилення відповідача, суд може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік. Для осіб з інвалідністю сплата триває протягом строку інвалідності і продовжується без додаткового рішення суду при продовженні цього строку (статті 77, 79, 80 СК). Розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) та (або) у твердій грошовій сумі, і може бути змінений судом у разі зміни матеріального та (або) сімейного стану сторін.

Припинення та обмеження права на утримання

Право на утримання припиняється у разі поновлення працездатності одержувача аліментів, а також реєстрації ним повторного шлюбу. Право припиняється від дня настання цих обставин. Крім того, право на аліменти за рішенням суду може бути припинене, якщо одержувач перестав потребувати матеріальної допомоги або платник неспроможний її надавати. Також Сімейний кодекс України передбачає випадки припинення за домовленістю подружжя (стаття 89), про що буде зазначено нижче.

Суд має повноваження позбавити одного з подружжя права на утримання або обмежити його строком за наявності таких обставин:
– подружжя перебувало в шлюбних відносинах нетривалий час;
– непрацездатність потребуючого подружжя виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення;
– непрацездатність або тяжка хвороба була прихована від другого з подружжя при реєстрації шлюбу;
– одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги (стаття 83 СК).

Спеціальні права на утримання (вагітність, діти)

Законодавство передбачає особливі умови утримання, пов’язані з вагітністю та вихованням дітей.

Право дружини під час вагітності та з дитиною до 3/6 років:
Дружина має право на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини до трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, це право триває до досягнення дитиною шести років. У цих випадках дружина має право на утримання незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови спроможності чоловіка. Це право діє і після розірвання шлюбу (стаття 84 СК). Право припиняється у разі припинення вагітності, народження мертвої дитини, передачі дитини іншій особі або її смерті, а також виключення відомостей про чоловіка як батька.

Право чоловіка з дитиною до 3/6 років:
Аналогічне право має чоловік, з яким проживає дитина, до досягнення нею трьох або шести (при вадах розвитку) років від дружини-матері дитини. Таке право діє незалежно від його роботи та матеріального стану, за умови спроможності дружини, в тому числі після розірвання шлюбу (стаття 86 СК).

Право того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю:
Якщо один із подружжя (в тому числі працездатний) проживає з дитиною з інвалідністю, яка потребує постійного стороннього догляду, він має право на утримання за умови спроможності другого з подружжя. Право триває весь час проживання та опікування і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає (стаття 88 СК).

Договір про припинення права на утримання

Подружжя або особи, шлюб між якими розірвано, мають право укласти договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно, або одержання одноразової грошової виплати (стаття 89 СК).
– Договір про передачу нерухомого майна підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
– У разі грошової виплати обумовлена сума має бути внесена на депозитний рахунок нотаріуса до посвідчення договору.
Важливо: на майно, одержане за таким договором, не може бути звернене стягнення.

Висновки та поради

Взаємний обов’язок матеріальної підтримки подружжя, закріплений у Сімейному кодексі України, має на меті захист найбільш вразливих членів сім’ї, які потребують допомоги через непрацездатність, хворобу або виховання дітей. Реалізація цього права можлива як за добровільною домовленістю сторін через нотаріально посвідчені договори, так і у судовому порядку. Збереження права на утримання після розірвання шлюбу є важливою гарантією соціальної стабільності. У разі виникнення спірних питань або необхідності офіційного оформлення домовленостей щодо взаємного утримання, настійно рекомендується звернутися по професійну правничу допомогу для забезпечення дотримання законних прав та інтересів кожного з подружжя.

FAQ: Часті запитання

Питання: Чи правда, що право на утримання після розірвання шлюбу виникає лише в межах одного року?
Відповідь: Ні, не тільки. За загальним правилом, непрацездатність має настати протягом року, але є виключення: наближення пенсійного віку при тривалому шлюбі (стаття 76 СК), інвалідність внаслідок протиправних дій колишнього з подружжя під час шлюбу та право у зв’язку з вихованням дітей до 3/6 років чи веденням господарства, коли особа не мала можливості одержати освіту/працювати.

Питання: Якщо я вже одержую аліменти у зв’язку з інвалідністю, чи потрібно мені кожного разу йти до суду, щоб продовжити їх стягнення після продовження строку інвалідності?
Відповідь: Ні, згідно з статтею 79 Сімейного кодексу України, у разі подання відповідного документа про продовження строку інвалідності стягнення аліментів продовжується на відповідний строк без додаткового рішення суду про це.

#АліментиНаПодружжя #УтриманняПодружжя #СімейнийКодекс #СімейнийАдвокат #МатеріальнаДопомога #ПраваПодружжя