Встановлення власника веб-сайту: судова практика та алгоритм дій

Захист прав в Інтернеті (будь то спростування недостовірної інформації або захист авторських прав) завжди впирається в одне ключове питання: “Хто є відповідачем?”. Анонімність мережі створює ілюзію безкарності, але українська судова практика 2024-2025 років демонструє чіткі механізми деанонімізації власників веб-ресурсів.

Докази: що приймає суд

Верховний Суд сформував сталу позицію щодо того, який доказ є належним для підтвердження особи власника сайту. У Постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 742/853/20 чітко зазначено: довідка від “Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет” є належним та допустимим доказом.

Ця позиція підкріплюється ранішими рішеннями, зокрема у справах № 742/3812/18-ц, № 742/287/17 та № 742/1440/23.

Окреме провадження чи позов?

Багато позивачів намагаються піти шляхом найменшого спротиву і подають заяву в порядку окремого провадження (встановлення юридичного факту), стверджуючи, що порушник невідомий. Проте суди масово відмовляють у таких заявах, якщо позивач не вжив заходів для розшуку власника.

• Дніпровський районний суд м. Києва (справа № 755/3303/24): Суд відмовив у відкритті окремого провадження, зазначивши, що позивач повинен був звернутися до Центру компетенції та встановити реєстратора домену, щоб подати повноцінний позов.
• Оболонський районний суд м. Києва (справа № 756/5515/24): Відмовлено у відкритті провадження, оскільки дані про реєстратора були відкриті, і позивач міг витребувати інформацію про власника через суд або адвокатський запит.

Ризики пасивної позиції

Якщо ви знаєте потенційного порушника, але не довели, що саме він є власником сайту, ви програєте. Показовим є рішення, яке виніс Солом’янський районний суд м. Києва у справі № 760/4797/19. Позивачу відмовили у позові, оскільки він не подав клопотання про витребування даних у хостинг-провайдера чи реєстратора, а покладався лише на непрямі докази (посилання на соцмережі на сайті).

Як діяти правильно: витребування доказів

Ефективна стратегія захисту полягає у процедурі “забезпечення доказів” або судовому витребуванні інформації.

Успішний кейс розглянув Господарський суд міста Києва у справі № 910/2948/24. Суд задовольнив заяву про забезпечення доказів ще до подання позову і зобов’язав реєстратора розкрити дані про реєстранта доменного імені.

Навіть якщо власник ховається за кордоном, це не глухий кут. Печерський районний суд м. Києва у справі № 757/6425/24-ц задовольнив клопотання про направлення судового доручення до компетентних органів США для отримання даних про реєстранта.

Висновки та поради

Не можна просто заявити, що “відповідач невідомий”. Алгоритм дій має бути таким:

1. Отримати довідку від Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет.
2. Спробувати отримати дані через адвокатський запит до реєстратора домену.
3. У разі відмови — подавати заяву до суду про забезпечення доказів (витребування інформації про власника).
4. Подавати позов вже до конкретної встановленої особи.

FAQ: Часті запитання

Питання: Хто вважається власником веб-сайту?
Відповідь: Згідно із законом, це володілець облікового запису (реєстрант доменного імені) або отримувач послуг хостингу, якщо не доведено інше.

Питання: Що робити, якщо домен зареєстрований через сервіс приховування даних (Privacy Protect)?
Відповідь: Необхідно подавати клопотання до суду про витребування інформації у реєстратора доменного імені. Реєстратор зобов’язаний розкрити ці дані на вимогу суду.