Використання у тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не є підставою для встановлення іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України (шестимісячний термін). Це формулювання лише уточнює механізм розрахунку пені (поденне нарахування) і не впливає на строк, визначений законодавством або договором.
Цю правову позицію підтвердила Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 911/952/22. У цьому рішенні не було відступлено від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 листопада 2010 року у справі № 3/063-09.
Особливості розгляду справи № 911/952/22
Особливості розгляду справи № 911/952/22В рамках касаційного провадження переглядалося рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Основна увага приділялася таким питанням:
- стягнення пені за період, що перевищує шестимісячний строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України;
- повернення надмірно сплаченого судового збору;
- стягнення 3% річних до моменту виконання рішення;
- питання зменшення штрафних санкцій.
Спір виник через неоднозначне тлумачення положення договору, яке містило формулювання «за кожний день прострочення». Позивачі вважали, що це дозволяє нараховувати пеню за інший строк, ніж передбачено законодавством. Проте суди нижчих інстанцій дійшли висновку, що це формулювання лише визначає порядок розрахунку пені, а не її строк.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що:
- Поденне нарахування є характерною ознакою пені як виду неустойки.
- Використання формулювання «за кожен день прострочення» не змінює строку нарахування пені, якщо інше прямо не визначено в договорі або законі.
Суд також провів аналіз норм законодавства, зокрема:
- ч. 2 ст. 231 ГК України;
- ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державні резерви»;
- ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;
- п. 129.6 ст. 129 ПК України та інших.
Ч. 6 ст. 232 ГК України передбачає, що нарахування пені припиняється через шість місяців з дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма є диспозитивною, тому сторони мають право визначити інші строки у договорі.
Вплив відсутності застережень у договорах
У договорах, які розглядалися у справі № 911/952/22, не було додаткових положень, які б розширювали строк нарахування пені, наприклад: «до повного виконання зобов’язань» або «до повного погашення боргу». Таким чином, пеня нараховувалася лише за шестимісячний період.
Практика інших судових інстанцій
Суд також врахував правові позиції, викладені у рішеннях Верховного Суду у справах № 910/15492/17, № 910/4377/18 та інших. Усі ці постанови підтверджують єдиний підхід до строку нарахування штрафних санкцій.
Резюме
Велика Палата Верховного Суду наголосила на необхідності чіткого розмежування між механізмом розрахунку пені (поденне нарахування) та строком її нарахування (обмеженим шестимісячним терміном за відсутності інших умов у договорі). Таким чином, нарахування пені після шести місяців від дати прострочення є можливим лише за наявності відповідного договору або нормативного акту.
Детальніше з текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 можна ознайомитися за посиланням.
#судова_практика #пеня #господарський_договір #штрафні_санкції #нарахування_пені #Велика_Палата_Верховного_Суду #стаття_232_ГК #договірне_право #юридична_практика #право #суди_України
