Арешт майна боржника без попередньої перевірки: аналіз рішення Великої Палати ВС

Доволі часто у виконавчому провадженні виникає гостра проблема: боржник добровільно сплачує частину свого боргу, сподіваючись на зменшення фінансового тиску, проте державний або приватний виконавець однаково накладає арешт на всі його банківські рахунки та майно на повну суму початкового стягнення. Обурені боржники масово звертаються до судів, стверджуючи, що виконавець діяв незаконно і був зобов’язаний спочатку перевірити стан розрахунків. Проте чи дійсно закон покладає на виконавця такий безумовний обов’язок? Крапку в цьому дискусійному питанні нещодавно поставила найвища судова інстанція України, кардинально змінивши підхід до оцінки дій виконавців під час застосування забезпечувальних заходів.

✅ Головна думка: Накладення арешту на майно або кошти боржника є автоматичним забезпечувальним заходом, і виконавець не зобов’язаний попередньо перевіряти факт добровільного виконання рішення, оскільки обов’язок інформувати про сплату боргу лежить виключно на самому боржнику.

Деталі справи

Тут описуємо суть. Справа № 580/3888/24, яку розглядала Велика Палата Верховного Суду. Остаточна постанова була ухвалена 18 грудня 2025 року.

Основний юридичний розбір розгортається навколо адміністративного позову Публічного акціонерного товариства (ПАТ) до державного виконавця. Позивач (боржник) вимагав визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти його відокремленого структурного підрозділу. Головним аргументом ПАТ було те, що спірна постанова є незаконною, оскільки на момент її винесення загальна сума реальної заборгованості підприємства у зведеному виконавчому провадженні була значно меншою, ніж та, що фігурувала в документах про арешт. Причиною цього стала часткова сплата боргу товариством у добровільному порядку. Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік боржника і задовольнили позов, мотивуючи це тим, що виконавець перед накладенням арешту нібито був зобов’язаний з’ясувати актуальний стан заборгованості. Проте справа дійшла до Великої Палати ВС, яка вказала на фундаментальні помилки судів попередніх інстанцій.

Аргументи сторін

• Аргумент позивача (боржника) та судів попередніх інстанцій: Позивач наполягав, що виконавець перевищив свої повноваження, наклавши арешт на суму, яка не відповідає дійсності. Суди попередніх інстанцій підтримали цю позицію, зазначивши, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець імперативно зобов’язаний проводити перевірку виконання боржниками рішень. На їхню думку, арешт може накладатися виключно на ту суму коштів, що точно відповідає залишку стягнення, аби забезпечити реальне виконання рішення без надмірного втручання у майнові права боржника.
• Позиція суду (Велика Палата ВС): Велика Палата Верховного Суду повністю спростувала висновки судів попередніх інстанцій. Судді детально проаналізували положення Закону України «Про виконавче провадження» (зокрема п. 1 ч. 3 ст. 18). ВС пояснив, що проведення перевірки стану виконання рішення суду є дискреційним повноваженням (правом) виконавця, а не його імперативним обов’язком. Тобто виконавець не повинен проводити таку перевірку перед кожною процесуальною дією. Крім того, Закон встановлює вкрай стислі строки для винесення постанови про арешт майна чи коштів. Арешт є дією забезпечувального характеру, що вчиняється автоматично з моменту настання юридичного факту (відкриття провадження або виявлення майна). Найголовніше: механізм отримання актуальної інформації про добровільну сплату боргу покладається саме на сторони провадження. Тобто це боржник зобов’язаний оперативно повідомити виконавця про часткове або повне погашення боргу та надати відповідні квитанції. Оскільки суди не встановили факту подання боржником таких підтверджувальних документів до ухвалення постанови про арешт, дії виконавця визнані абсолютно правомірними. Відсутність ініціативної перевірки з боку виконавця не є порушенням принципів неупередженості чи своєчасності.

Висновки та поради

Підсумок цієї справи має критичне значення для всіх учасників виконавчих проваджень. Якщо ви, як боржник, добровільно сплатили частину або всю суму боргу за рішенням суду, не варто сидіти склавши руки і чекати, що державний чи приватний виконавець сам про це дізнається. Законодавство не зобов’язує його проводити регулярні перевірки ваших рахунків чи статусу боргу перед винесенням постанови про арешт. Щоб уникнути раптового блокування банківських карток та майна на вже сплачені суми, боржник повинен проявити ініціативу: негайно, у день платежу, направити виконавцю письмове повідомлення про виконання рішення разом із копіями банківських квитанцій. Лише за наявності таких документів у матеріалах провадження виконавець зобов’язаний скоригувати суму арешту або зняти його взагалі.

FAQ: Часті запитання

Питання: Чи можна скасувати постанову про арешт коштів, якщо на момент її винесення борг уже був частково сплачений, але я не встиг повідомити виконавця?
Відповідь: Скасувати саму постанову як “незаконну” не вдасться, оскільки Велика Палата ВС визнала такі дії виконавця правомірними. Проте ви маєте право надати виконавцю квитанції про оплату, і він буде зобов’язаний винести нову постанову про зняття арешту з надлишково арештованої суми.

Питання: Як швидко виконавець повинен накласти арешт після відкриття провадження?
Відповідь: Згідно із Законом “Про виконавче провадження”, виконавець виносить постанову про арешт коштів боржника не пізніше наступного робочого дня після виявлення таких коштів або майна. Саме через ці стислі строки виконавець фізично не має можливості і обов’язку вишукувати інформацію про можливі добровільні проплати боржника.

#ВиконавчеПровадження #АрештМайна #ВеликаПалатаВС #Боржники #ЗахистПрав #MarzoniLaw