Коли застосування травматичної зброї не є виправданим самозахистом: роз’яснення Верховного Суду

Питання меж необхідної оборони та виправданого самозахисту завжди залишається одним із найскладніших у кримінальному праві. Особливо гостро ця проблема постає, коли під час раптового конфлікту в громадському місці застосовується зброя. Часто громадяни помилково вважають, що будь-яка словесна чи фізична провокація з боку іншої особи дає їм безумовне право на застосування зброї. У цій статті ми детально проаналізуємо ситуацію, коли словесна перепалка через нецензурну лексику переросла у стрілянину, і розберемося, чому найвища судова інстанція скасувала виправдувальний вирок та не визнала дії стрільця законним самозахистом.

✅ Головна думка: Застосування зброї в громадському місці без наявності реальної загрози життю чи здоров’ю, навіть у відповідь на провокацію, кваліфікується як злісне хуліганство, а не виправданий самозахист.

Деталі справи

Тут описуємо суть. Справа № 759/8667/21, яку розглядав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду. Постанова була винесена 5.11.2024.

Фабула справи розгорталася наступним чином: між обвинуваченим та раніше незнайомим йому потерпілим виник конфлікт. Причиною стало зауваження потерпілого щодо використання обвинуваченим нецензурної лексики в громадському місці. У відповідь на це зауваження, обвинувачений, який перебував у компанії трьох своїх знайомих, спочатку умисно і безпідставно завдав потерпілому кілька ударів кулаками в обличчя. Після цього він дістав револьвер для відстрілу гумових куль «Скат-ІРК» калібру 9 мм і здійснив у потерпілого не менше двох пострілів.

Місцевий суд першої інстанції визнав чоловіка винним за частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу України (хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї) і призначив відповідне покарання. Проте, апеляційний суд кардинально змінив ситуацію: він закрив кримінальне провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, мотивуючи це тим, що потерпілий сам спровокував конфлікт, а дії обвинуваченого були спрямовані на самозахист. Цю ухвалу прокурор оскаржив у касаційному порядку.

Аргументи сторін

• Аргумент сторони обвинувачення (прокурора): Прокурор у касаційній скарзі наголошував на тому, що обвинувачений грубо порушив громадський порядок. Застосування вогнепальної (в даному випадку травматичної) зброї в публічному місці свідчить про мотиви явної неповаги до суспільства та супроводжувалося винятковою особистою зухвалістю. Дії обвинуваченого містять усі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
• Аргумент захисту (позиція апеляційного суду): Апеляційна інстанція стала на бік обвинуваченого, стверджуючи, що саме потерпілий був ініціатором конфлікту. Суд вирішив, що обвинувачений не мав на меті порушувати громадський порядок, а використання револьвера з гумовими кулями було зумовлене виключно необхідністю самозахисту від протиправних дій потерпілого.
• Позиція Касаційного кримінального суду Верховного Суду: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду не погодився з висновками апеляції та скасував її ухвалу. Суд пояснив, що ключовим є розмежування хуліганства від злочинів проти особи (таких як тілесні ушкодження чи побої). Якщо насильство спричинене особистими неприязними стосунками, воно кваліфікується як злочин проти особи. Проте, якщо дії поєднані з очевидним грубим порушенням громадського порядку та зухвалістю — це хуліганство. Суд звернув увагу на критичний факт: обвинувачений був не сам, а в компанії трьох знайомих, тоді як потерпілий діяв наодинці. Апеляційний суд жодним чином не дослідив, чи дійсно існувала реальна загроза життю та здоров’ю обвинуваченого в такій обстановці, щоб виправдати застосування зброї в громадському місці. Сам факт того, що потерпілий “спровокував” конфлікт словесним зауваженням, не дає права на збройну розправу.

Висновки та поради

Ця справа № 759/8667/21 чітко демонструє, що наявність зброї для відстрілу гумових куль не робить особу невразливою перед законом. Використання зброї допускається виключно в ситуаціях нагальної, реальної та невідворотної загрози життю або здоров’ю. Якщо конфлікт носить побутовий характер, і ви маєте чисельну перевагу або об’єктивно не наражаєтесь на смертельну небезпеку, постріли розцінюватимуться як хуліганство із застосуванням зброї, що тягне за собою сувору кримінальну відповідальність. Завжди зважуйте ризики та намагайтеся уникати ескалації конфліктів у громадських місцях.

FAQ: Часті запитання

Питання: Чи можна застосовувати травматичну зброю, якщо мене ображають нецензурною лайкою?
Відповідь: Ні. Словесна образа або зауваження, навіть у грубій формі, не створюють прямої загрози життю та здоров’ю, яка б виправдовувала застосування вогнепальної чи травматичної зброї. Такі дії будуть розцінені судом як хуліганство.

Питання: Що суд враховує при визначенні “виправданого самозахисту”?
Відповідь: Суд оцінює обстановку в цілому: кількість учасників конфлікту з обох сторін, фізичні дані, наявність зброї у нападника, реальність загрози та співмірність засобів захисту. У цій справі суд врахував, що обвинувачений перебував у компанії друзів, що виключало безпосередню загрозу від одного потерпілого.

#Самозахист #ВерховнийСуд #КримінальнийАдвокат #ТравматичнаЗброя #Хуліганство #СудоваПрактика