Право інтелектуальної власності: про процедуру переделегування домену та юрисдикцію ВОІВ

У сучасному цифровому світі доменне ім’я є не просто адресою в мережі Інтернет, а цінним нематеріальним активом, навколо якого часто розгортаються серйозні корпоративні конфлікти. Особливої гостроти набувають спори, коли у боротьбу за домен вступають національні компанії та міжнародні корпорації, а правове поле перетинається між українським законодавством та правилами вирішення доменних спорів (UDRP) Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Суть проблеми полягає в тому, чи має право реєстратор доменних імен заблокувати переделегування домену або змінити його власника на підставі рішення міжнародного арбітражу, і чи не порушує це конституційні права власності резидента України. Ця стаття детально розкриває позицію вищої судової інстанції щодо таких юрисдикційних колізій.

✅ Головна думка: Реєстратор доменних імен діє правомірно та не порушує прав власника, відмовляючи у переделегуванні домену, якщо щодо цього доменного імені вже існує обов’язкове до виконання рішення Центру арбітражу та посередництва ВОІВ про передачу прав іншій особі.

Деталі справи

Тут описуємо суть конфлікту, що ліг в основу справи № 757/39395/17, яку в касаційному порядку розглядав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду. Своєю постановою від 8 жовтня 2025 року суд поставив крапку в тривалій суперечці між українським бізнесом та швейцарською корпорацією.

Основний юридичний розбір полягає у наступному: фізична особа (позивач) у 2015 році законно придбала доменне ім’я cryomec.com через українського реєстратора Imena.UA. Згодом ця особа стала засновником української компанії з комерційним найменуванням «Кріомек». Усі платежі за обслуговування домену здійснювалися вчасно згідно з публічним договором. Коли власник вирішив офіційно переделегувати домен на свою новостворену компанію та подав відповідну заяву реєстратору, він отримав відмову. Реєстратор мотивував це тим, що швейцарська компанія Fives Cryomec AG ініціювала процес за правилами UDRP у Всесвітній організації інтелектуальної власності (ВОІВ), і на момент звернення вже існувало рішення Центру арбітражу та посередництва ВОІВ про передачу спірного домену швейцарській стороні. Позивачі звернулися до українського суду з вимогою визнати їхнє право на домен та примусити реєстратора передати його українській компанії.

Верховний Суд детально проаналізував понятійний апарат. Відповідно до Закону України «Про телекомунікації», домен — це частина ієрархічного адресного простору мережі, а доменне ім’я використовується для ідентифікації діяльності осіб. Делегування ж відбувається на платній основі реєстратором згідно з угодою. При цьому глобальним адміністратором, що встановлює порядок делегування в зонах на кшталт .COM та процедуру вирішення спорів (UDRP), є Інтернет-корпорація з імен та номерів (ICANN).

Аргументи сторін

• Аргумент позивача (власника домену): Позивач наголошував, що він є добросовісним набувачем домену, регулярно сплачував за його продовження. На його думку, відмова реєстратора є прямим порушенням права власності. Додатково позивач вказував, що швейцарська компанія Fives Cryomec AG не має зареєстрованих торговельних марок чи добре відомих позначень на території України, тоді як його компанія «Кріомек» працює тут офіційно. Отже, реєстратор безпідставно обмежив його права на користь нерезидента.
• Аргумент відповідача (реєстратора): Реєстратор доводив, що він діє виключно в межах укладеної сервісної угоди (публічної оферти) та міжнародних правил ICANN. Оскільки домен знаходиться у міжнародній зоні .COM, на нього розповсюджується Єдина політика вирішення доменних спорів (UDRP). Реєстратор технічно та юридично зобов’язаний виконати рішення Центру арбітражу ВОІВ, яким спірний домен було присуджено передати швейцарській компанії.
• Позиція суду: КЦС ВС повністю підтримав рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили в позові. Суд вказав, що реєстрація домену означає лише делегування прав користування, а не класичне право власності на річ. Оскільки на момент звернення позивача щодо зміни власника вже діяло обов’язкове рішення ВОІВ, реєстратор не мав жодного права здійснювати переделегування всупереч цьому міжнародному арбітражу. Дії реєстратора відповідали сервісній угоді і не порушували майнових прав позивачів. Підстав для втручання національних судів у рішення, прийняте за процедурою UDRP, немає.

Висновки та поради

Підсумовуючи це прецедентне рішення, можна стверджувати, що національні суди України визнають та поважають юрисдикцію ВОІВ у доменних спорах міжнародних зон (таких як .COM, .NET, .ORG). Для бізнесу це означає, що недостатньо просто “купити” красивий домен в українського реєстратора. Якщо ваша доменна назва співпадає з відомою міжнародною торговельною маркою, іноземна компанія зможе відібрати її через швидку процедуру UDRP. Щоб захистити свої активи, українським підприємцям варто своєчасно реєструвати власні торговельні марки та бути готовими захищати свої інтереси безпосередньо в арбітражі ВОІВ, оскільки оскаржити вже винесене рішення UDRP через український суд практично неможливо.

FAQ: Часті запитання

Питання: Що таке UDRP і чи діє воно в Україні?
Відповідь: UDRP (Єдина політика вирішення доменних спорів) — це обов’язкова досудова процедура, встановлена ICANN для швидкого вирішення спорів щодо кіберсквоттингу. Вона поширюється на всі міжнародні домени (наприклад, .com), незалежно від того, в якій країні проживає власник чи реєстратор домену. Віднедавна ці правила частково застосовуються і для української зони .UA.

Питання: Чи можна проігнорувати рішення ВОІВ, якщо я виграв суд в Україні?
Відповідь: Ні. Реєстратор доменних імен технічно підпорядковується правилам ICANN. Якщо Центр арбітражу ВОІВ ухвалив рішення про передачу домену, реєстратор зобов’язаний його виконати. Як свідчить судова практика, національні суди не зобов’язують реєстраторів діяти всупереч правилам ICANN.

#ДоменніСпори #ІнтелектуальнаВласність #ВОІВ #UDRP #ВерховнийСуд #КЦСВС #ITправо