Загальні питання судового збору регулює спеціальний Закон України від 08.07.2011 № 3674 «Про судовий збір» та відповідні процесуальні закони. Так, згідно з ч. 1 ст. 1 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір — це збір за подання скарг, заяв і видання документів, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і надалі використовується для забезпечення здійснення судочинства, функціонування органів судової влади та інших потреб, які виникають під час цього.
Практика знайшла своє відображення в особливо актуальній сьогодні постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 420/18798/21.
Учаснику бойових дій, який звертався до суду першої інстанції для врегулювання питання з міською радою щодо відмови останньої розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, його позовна заява була повернута. Не погодившись із таким висновком, позивач подав апеляційну скаргу на рішення першої інстанції з проханням направити справу на продовження розгляду до цього суду. Однак апеляційна скарга також була повернута позивачу із зазначенням, що останній подав її з недоліками і у наданий йому десятиденний строк ці недоліки не усунув. Варто зазначити, що в обидві інстанції позивач подавав заяву про звільнення від сплати судового збору і при цьому надавав копію посвідчення УБД, на що судом апеляційної інстанції підкреслювалося, що ці відносини не стосуються порушення будь-яких прав, які пов’язані зі статусом УБД, і відповідно судовий збір має бути сплачено. УБД з таким рішення не погодився і подав касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Верховний Суд скаргу задовольнив та обґрунтував свою позицію так: у п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вказується, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов’язаних з порушенням їхніх прав. Остання частина статті має відсильний характер і не містить вичерпного переліку таких відносин, а отже, предмет та підстави позову мають враховуватися судом. Верховний Суд також звертає увагу на те, що предметом спору у першій інстанції є клопотання про дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, а отже, позивач звернувся за захистом свого права на отримання земельної ділянки. Також Судом згадується п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у якому зазначається, що учасники бойових дій мають пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. Відповідно ці відносини є такими, що стосуються прав учасників бойових дій. Таким чином, приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою той факт, що позивач звернувся за захистом порушеного права як УБД, який має пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Write a comment: