Повернення дитини до місця проживання за Конвенцією 1980 року: позиція Верховного Суду
Питання повернення дітей, які були незаконно вивезені або утримуються за кордоном одним із батьків, залишається однією з найскладніших категорій сімейних спорів. 25 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 344/24144/23) сформував важливі висновки щодо застосування Гаазької конвенції 1980 року. У цій статті ми проаналізуємо ключові аспекти цього рішення та механізми захисту прав батьків.
Юридичні підстави для повернення дитини
Відповідно до Сімейного кодексу України (статті 157, 160), питання виховання та місця проживання дитини мають вирішуватися батьками спільно. Якщо один із батьків самочинно змінює місце проживання дитини без згоди іншого, це кваліфікується як порушення прав. У таких випадках застосовується Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.
Головна мета Конвенції — забезпечення негайного повернення дітей до держави їхнього постійного проживання для відновлення статус-кво. Це необхідно для того, щоб питання опіки вирішувалися судом тієї країни, де дитина проживала постійно до моменту вивезення.
Критерії незаконного переміщення
Згідно з аналізом Верховного Суду, для визнання дій одного з батьків міжнародним викраденням дитини необхідна сукупність наступних умов:
- Дитина мала постійне місце проживання в країні-учасниці Конвенції до моменту виїзду.
- Переміщення або утримання дитини відбулося з порушенням прав піклування іншого з батьків.
- На момент переміщення права піклування ефективно здійснювалися заявником (або здійснювалися б, якби не вивезення).
- Дитина не досягла 16-річного віку.
Винятки: коли суд може відмовити у поверненні
Хоча загальне правило вимагає негайного повернення дитини, Конвенція (статті 12, 13, 20) передбачає вичерпний перелік обставин, за яких у позові може бути відмовлено. Тягар доведення цих обставин покладається на того з батьків, хто вивіз або утримує дитину.
Основні підстави для відмови:
- Плин часу та адаптація: Якщо з моменту переміщення минуло більше одного року і доведено, що дитина вже прижилася у новому середовищі.
- Згода або мовчазна згода: Якщо заявник фактично погодився на переміщення або не здійснював права опіки на момент виїзду.
- Серйозний ризик: Існує загроза, що повернення поставить дитину під загрозу фізичної чи психічної шкоди або створить нетерпиму обстановку (стаття 13(b) Конвенції).
- Думка дитини: Якщо дитина заперечує проти повернення і досягла віку та рівня зрілості, коли її думку слід враховувати.
Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини у справі «Х проти Латвії» наголосив: національні суди повинні не просто формально розглядати заперечення проти повернення, а детально аналізувати ризики та наводити конкретні підстави у своєму рішенні.
FAQ: Часті запитання
Питання: Куди звертатися для повернення дитини в Україну або з України?
Відповідь: В Україні функції Центрального органу щодо виконання Конвенції 1980 року виконує Міністерство юстиції України. Ви можете звернутися туди із відповідною заявою або безпосередньо до суду.
Питання: Чи завжди суд повертає дитину, якщо минуло менше року?
Відповідь: Як правило, так. Якщо минуло менше року, суд зобов’язаний видати розпорядження про негайне повернення, за винятком випадків існування серйозного ризику для дитини або згоди іншого з батьків на виїзд.
Питання: Чи враховується думка дитини?
Відповідь: Так, суд може відмовити у поверненні, якщо дитина заперечує проти цього і досягла такого віку та рівня зрілості, який дозволяє врахувати її позицію. Оцінка зрілості здійснюється судом індивідуально.
