Презумпція самостійного виховання дитини: аналіз постанови КЦС ВС від 18.10.2024

У світлі останньої правової практики Верховного Суду сформувалося чітке розуміння щодо презумпції самостійного виконання батьківських обов’язків після смерті одного з батьків. Зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 754/2736/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122679560) суд надав чітке трактування щодо непотрібності судового підтвердження факту самостійного виховання дитини в разі смерті іншого з батьків.

Юридичне підґрунтя справи

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження є процедурою, що дозволяє встановити юридичні факти, які мають значення для охорони прав особи. При цьому стаття 315 ЦПК визначає, що такий перелік фактів не є вичерпним, однак їх встановлення можливе лише за умов відсутності альтернативного (переважно позасудового) механізму.

Аналіз судового підходу у справі № 754/2736/24

Позивач (ОСОБА_1) звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини після смерті матері. Проте суд першої інстанції, підтриманий апеляційним судом, відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це наявністю спору про право, що нібито підлягає розгляду в іншому порядку. Однак Верховний Суд вказав на ключовий момент: смерть одного з батьків автоматично припиняє його батьківські права, отже, виховання дитини іншим з батьків презюмується, не потребуючи судового підтвердження.

Презумпція виховання дитини живим батьком

Головний висновок суду: У разі смерті одного з батьків інший вважається таким, що самостійно виконує батьківські обов’язки. Відповідно до частини першої статті 49 ЦК України, смерть є актом цивільного стану, що припиняє можливість реалізації суб’єктивних прав особи, включаючи батьківські. Отже, не виникає необхідності додатково встановлювати факт самостійного утримання чи виховання дитини через судові процедури.

Юрисдикційні аспекти та помилки судів попередніх інстанцій

Хоча суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у відкритті провадження, вони помилково застосували частину четверту статті 315 ЦПК України. Верховний Суд роз’яснив, що правильна підстава для відмови — пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Значення правової позиції для майбутніх справ

Ця правова позиція формує важливий орієнтир для судової практики в справах, пов’язаних із вихованням дітей після втрати одного з батьків. Вона усуває правову невизначеність і запобігає перевантаженню судової системи, оскільки визнає очевидні факти такими, що не потребують додаткового підтвердження.

Висновок

Постанова Касаційного цивільного суду у справі № 754/2736/24 підтвердила логіку сімейного права: у випадку смерті одного з батьків, другий автоматично набуває повної відповідальності за виховання дитини без необхідності звернення до суду для підтвердження цього факту. Це рішення забезпечує стабільність, правову визначеність та спрощення життєво важливих процесів у складних обставинах.

Джерело рішення: КЦС ВС, постанова від 18.10.2024, справа № 754/2736/24

#КЦСВС #презумпціявиховання #сімейнеправо #цивільнесудочинство #самостійневиховання #смертьбатьків #актцивільногостан #встановленняфактів #судовапрактика