Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а дійшов висновку про те, чи є підставою для перетину кордону в умовах воєнного стану документ, який підтверджує зняття особи з військового обліку.
Фабула справи
Позивач звернувся до суду позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення, яким позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України на виїзд з України, а також зобов’язати уповноважених службових осіб ДПСУ, надати позивачеві дозвіл на перетин державного кордону на виїзд з України як особі, яка не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з огляду на запроваджений в Україні військовий стан, крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ним для проходження прикордонного контролю також було надано військовий квиток з відміткою про виключення його з військового обліку відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». За цих обставин, на думку позивача, він не відноситься до категорії військовозобов’язаних, призовників, резервістів, тощо, а тому не обмежений в праві перетину кордону під час запровадженого воєнного стану.
Також позивач наголошує, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв’язку із тим, що виключений з військового обліку військовозобов’язаних відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», що підтверджується відміткою у військовому квитку.
Тому позивач вважає рішення про відмову в перетині державного кордону України протиправним та таким, що підлягає скасуванню, як таке, що порушує конституційні права на законні інтереси останнього.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем при перетині кордону не було надано документів, які б підтверджували, його право на перетин кордону, а тому спірне рішення відповідача є правомірним.
Мотиви касаційної скарги
Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України та вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»; п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455; ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль», п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», абз. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Висновки Верховного Суду
Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
З огляду на наведені в постанові норми законодавства, Верховний Суд зазначив, що громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, котрі відповідно до пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов’язаних та резервістів Служби безпеки України – у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов’язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України – у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) і не входять до кола осіб, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як такі, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
Однак, факт зняття з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного з відповідною відміткою.
Суди дослідили військовий квиток позивача, згідно зі змістом якого встановили, що позивач знятий з обліку ТЦК та СП.
Водночас Верховний Суд зауважив, що військовий квиток з відміткою про зняття з обліку як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи і сам по собі він не є достатнім підтверджуючим документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
Суди попередніх інстанцій установили, що, крім паспорту громадянина України для виїзду за кордон, позивач для проходження прикордонного контролю надав тільки військовий квиток з відміткою про виключення позивача з військового обліку відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Оскільки позивач під час перетину кордону не надав документів, які б підтверджували його право на перетин кордону, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у спірних правовідносинах він не мав правових підстав для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
З урахуванням означеного Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскаржуване рішення про відмову позивачу в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку, прийняте відповідачем в межах та на підставі наданих йому повноважень, це рішення відповідає визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, а тому є правомірним.
При цьому Верховний Суд погоджується з критичним сприйняттям судами попередніх інстанцій твердження позивача про те, що він не відноситься до категорії військовозобов’язаних, призовників, резервістів, тощо, а тому не може бути обмежений в праві перетину кордону під час запровадженого воєнного стану, оскільки законодавством визначено категорії осіб, які мають право на перетин державного кордону України у період введення на території України воєнного стану та досягли 16-річного віку, і будь-якого документа, що підтверджує його належність до однієї з цих категорій, позивач не надав.
Верховний Суд наголошує на тому, що позивач помилково тлумачить норми законодавства, що регулюють порядок перетинання державного кордону громадянами України, і помилково пов’язує наявність права на перетин кордону з виключенням з військового обліку.
Зважаючи на доводи і обґрунтування вимог позивача та висновки судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає, що варто зазначити, що обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час дії воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Однак таке втручання в цьому разі прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету.
Верховний Суд не вбачає підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства та приватним інтересом заявника.
За цих обставин Верховний Суд констатував правильність висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
Write a comment: