Чому пояснення особи під час затримання не можуть бути доказом у кримінальній справі

16 жовтня 2024 року Верховний Суд, Касаційний кримінальний суд, розглянувши справу № 279/315/22 (провадження № 51-1474км22, ЄДРСРУ № 122510897), надав правову позицію щодо статусу пояснень, наданих особою під час її фактичного затримання. Це рішення має велике значення для забезпечення правової визначеності щодо допустимості доказів у кримінальному процесі.

Що таке допустимий доказ згідно з КПК України

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами є фактичні дані, здобуті відповідно до законодавчо встановленого порядку. Лише за таких умов вони можуть бути використані для підтвердження або спростування обставин, що мають значення для кримінального провадження. Основними процесуальними джерелами доказів визначено: показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Недопустимість доказів, здобутих з порушенням прав людини

Стаття 87 КПК України чітко визначає перелік підстав, за яких докази визнаються недопустимими. Зокрема, це істотні порушення прав і свобод особи, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародними договорами. Суд зобов’язаний виключити докази, отримані за таких умов, із матеріалів кримінального провадження.

• Отримання пояснень без інформування особи про її право мовчати.
• Допит без адвоката або під тиском.
• Процесуальні дії без дозволу суду.

Протокол затримання: що має бути зазначено

Частина 5 статті 208 КПК вимагає, щоб у протоколі затримання вказувались: дата, час і місце затримання, підстави для цього, результати особистого обшуку, а також клопотання, заяви чи скарги затриманого. Цей документ не є джерелом доказів, а лише фіксує процесуальний факт.

Що таке показання за КПК України

Згідно зі статтею 95 КПК України, показання — це відомості, що надаються підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим або експертом під час офіційного допиту. Такі відомості мають процесуальне значення лише за умови дотримання встановленого порядку їх отримання.

Позиція Верховного Суду: пояснення під час затримання — не доказ

У рішенні від 16 жовтня 2024 року Верховний Суд наголосив: пояснення, які даються затриманою особою поза рамками офіційного допиту, не можуть вважатися допустимими доказами. Це суперечить принципу недопустимості самовикриття. Таку ж правову позицію закріплено у постановах:

• № 462/1945/23 від 18 березня 2024 року (ЄДРСРУ № 117823833);
• № 175/1906/22 від 24 січня 2024 року (ЄДРСРУ № 116639572);
• № 705/2863/22 від 27 лютого 2024 року (ЄДРСРУ № 117527828).

FAQ – Часті питання

Чи можна використовувати пояснення затриманого як доказ?

Ні. Вони не є допустимими доказами, якщо надані без дотримання правового порядку.

Які дії вважаються істотним порушенням прав затриманого?

Порушення права мовчати, відсутність адвоката, тиск, катування тощо.

Чим відрізняються пояснення від показань?

Пояснення — це неформальні висловлювання, показання — юридично оформлені відомості, надані під час допиту.

Що є допустимим доказом у справі?

Документи, речові докази, висновки експертів і показання, здобуті згідно з КПК.

Як захиститися від неправомірного використання пояснень?

Проконсультуйтесь з адвокатом, оскаржуйте дії слідчих, наполягайте на фіксації всіх процесуальних дій.

Які рішення суду підтверджують правову позицію?

Постанови у справах № 462/1945/23, № 175/1906/22, № 705/2863/22 та ін.

#пояснення_затриманого #докази_у_кримінальному_провадженні #КПК #недопустимі_докази #судова_практика #Верховний_Суд #стаття_87_КПК