⚖️ Верховний Суд проти формалізму: аналіз ключового рішення у справі № 372/3733/22

Короткий зміст справи

У справі № 372/3733/22, розглянутій Верховним Судом, суд касаційної інстанції розставив ключові акценти на значенні змісту позовної заяви, праві на самопредставництво та допустимих межах процесуального формалізму. Суть спору стосувалась розірвання шлюбу та сумнівів у правомірності подання позовної заяви від імені позивачки.

Ключовим висновком суду стало те, що “надмірно формалізований підхід до дослівного тлумачення вимог позову суперечить завданням цивільного судочинства”.

Правове підґрунтя та позиція Верховного Суду

✅ Пріоритет справедливого розгляду

Суд акцентував на завданнях, закріплених у ст. 2 ЦПК України, – забезпечення справедливого, неупередженого та ефективного захисту прав. Тобто формальні неточності у формулюваннях позовних вимог не можуть стати підставою для відмови в доступі до правосуддя.

Ключовий висновок:
“Некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи…”

Аналіз доказової бази: чи був позов справжнім?

Позовна заява була подана від імені ОСОБА_1, яка підтвердила свою правоздатність і в подальших зверненнях наполягала на задоволенні позову. Хоча з’явилися сумніви щодо справжності підпису, експертиза не довела, що підпис не належав позивачці.

До того ж, у справі були наявні:

• ордери адвоката Ларичева В. В. (АН №1303186, АН №1073650),

• договір про надання правової допомоги,

• довіреність на представництво.

Це дозволило суду зробити логічний висновок: позов відповідає волі позивачки, а формальне питання підпису не може перекреслити її права.

Позиція ЄСПЛ: формалізм – загроза праву на суд

Суд послався на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ):

• “Miragall Escolano and Others v. Spain”

• “Pеrez de Rada Cavaniles v. Spain”

В обох справах визнано порушення ст. 6 Конвенції через надмірно формальне тлумачення норм внутрішнього процесуального права, що позбавило сторін реального доступу до суду.

Практичні наслідки та значення рішення

1. Гнучке тлумачення вимог позову

Суди не повинні зосереджуватись виключно на лінгвістичному аспекті формулювань – важливим є змістовне волевиявлення сторони.

2. Документальне підтвердження повноважень

Представництво повинно бути обґрунтоване. У цій справі адвокат діяв на підставі документів, які не викликали сумнівів у суду апеляційної інстанції.

3. Протидія зловживанню процесуальними механізмами

Суд не дозволив використати формальні недоліки як інструмент для уникнення розгляду справи.

Посилання на судове рішення

Повний текст постанови Верховного Суду у справі № 372/3733/22

❓ Часті запитання (FAQ)

1. Чи можна відмовити у прийнятті позову через некоректне формулювання вимог?

Ні. Верховний Суд прямо зазначив, що формальні неточності не повинні заважати захисту прав у судовому порядку.

2. Що вважається належним підтвердженням представництва?

Адвокат може діяти на підставі ордеру, договору та довіреності, як було доведено у справі ОСОБА_1.

3. Чи суд враховує місце перебування позивача під час подання позову?

Ні. Місце перебування (навіть за кордоном) не впливає на можливість подачі позову, якщо він надісланий законним способом.

4. Які підстави для залишення позову без розгляду?

Позов залишають без розгляду, якщо поданий особою без дієздатності або без належних повноважень (ст. 257 ЦПК України).

5. Як ЄСПЛ ставиться до формального підходу у процесі?

ЄСПЛ неодноразово наголошував: надмірний формалізм є порушенням права на доступ до суду.

6. Яке значення цього рішення для судової практики?

Рішення задає важливий прецедент: зміст і право сторони переважають формальні недоліки у процесуальних документах.